24.10
ГКК День визволення України від фашистських загарбників
Указом Президента України від 20 жовтня 2009 року № 836 в Україні встановлено День визволення України від фашистських загарбників. Його відзначають щорічно 28 жовтня.
У зв’язку з цим Український інститут національної пам’яті звертається до українських медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування з проханням врахувати такі акценти щодо вшанування цієї дати.
Передусім наголошуємо на необхідності послуговуватися у тематичних публікаціях і виступах на урочистих або меморіальних заходах юридично та науково виваженою термінологією. Зокрема, Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років», ухваленим як нагадування, що Друга світова війна 1939–1945 років розпочалася внаслідок домовленостей націонал-соціалістичного режиму Німеччини і комуністичного тоталітарного режиму СРСР і стала найбільшою трагедією людства у XX столітті, як данина пам’яті всім її жертвам. У статті 2 Закону йдеться, що серед основних форм увічнення перемоги над нацизмом є відзначення днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць, а також недопущення фальсифікації історії Другої світової війни у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках, медіа, публічних виступах представників державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб.
Ключові повідомлення
Боротьба за свободу проти іноземного агресора є обов’язком кожного представника народу, над яким нависла загроза поневолення.
Акцент на вшанування не міфічного «радянського народу-переможця», а кожного, хто боровся проти поневолювачів.
Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й у лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та Тихоокеанському театрі воєнних дій. Маємо пам’ятати усіх.
Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. Спільна перемога не була б можливою без спільних зусиль.
На боці антигітлерівської коаліції на фронтах Другої світової війни боролося українців більше, ніж, наприклад, британців. Українців у війні загинуло більше, ніж сукупні людські втрати Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Польщі, Канади та Франції.
Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.
Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.
Спростування міфів, пов’язаних із вигнанням нацистських окупантів з України
Міф 1. Буцімто 28 жовтня 1944 року нацистських окупантів остаточно вигнали з України.
Насправді. Німецькі війська остаточно залишили територію України наприкінці листопада 1944 року.
День 28 жовтня на відзначення цього факту обрано не зовсім коректно. Спочатку в СРСР вигнання нацистів із Радянської України відзначали 8 жовтня, оскільки саме цього дня в 1944-му радянські війська вибили німців з території УРСР в її тодішніх кордонах. Проте згодом урочистості святкування вирішили перенести на 28 жовтня з урахуванням подій на Закарпатті (влітку 1945 року згідно з міждержавним договором Чехословаччина передала Радянському Союзу), де 28 жовтня 1944 року радянські війська лише розпочали бої за Чоп. Остаточно ж вибили противника із Закарпаття лише 25–26 листопада.
Міф 2. Вигнання німецьких окупантів було визволенням України.
Насправді. Визволення означає здобуття волі, але в 1944 році цього не трапилося. Визволення України відбулося тільки 24 серпня 1991 року з розвалом Радянського Союзу.
До 1941 року Радянський Союз був тоталітарною державою. Такою він залишився і після 1944-го. Партійна диктатура і політичні репресії не припинилися.
Під час війни радянське керівництво намагалося заохотити народ України до боротьби, підтримуючи патріотичні почуття людей та обіцяючи послабити політичний режим після перемоги. Українській інтелігенції, митцям дозволили писати на теми, заборонені доти як прояв «буржуазного націоналізму». Чотири армійські фронти назвали українськими. Запровадили орден Богдана Хмельницького; заснували республіканські міністерства оборони та закордонних справ. Проте після війни обіцяне було згорнуто, засуджено або просто не реалізовано. Включення ж УРСР до ООН аж ніяк не свідчило про суверенну позицію України на міжнародній арені, а банально слугувало політичним цілям СРСР – прагненням мати більше голосів під час голосування.
Не вважаючи вигнання німецьких окупантів визволенням, українське націоналістичне підпілля продовжило боротьбу за незалежність України. З поверненням радянської влади на територію України сталінське керівництво суттєво збільшило масштаби депортацій до віддалених регіонів СРСР великих груп населення – поляки Західної України, а також підозрювані в допомозі українському підпіллю та УПА, кримськотатарський народ, греки, болгари, вірмени Криму. Різних правових обмежень і переслідувань зазнали ті, хто перебував на окупованій території, остарбайтери, полонені червоноармійці.
Міф 3. Росія і без України могла перемогти німецьких окупантів.
Насправді. Внесок України у розгром гітлерівської Німеччини та її союзників важко переоцінити.
Мешканці УРСР взяли активну участь у протидії гітлерівській агресії. За весь час війни між СРСР і Третім Рейхом жителі УРСР складали приблизно 7 мільйонів (23 %) особового складу збройних сил СРСР, що більше війська Великої Британії, яка мобілізувала до 6 мільйонів громадян. Українці воювали у складі Червоної армії і партизанських загонів, були відзначені багатьма високими нагородами. Вихідці з України були і серед командного складу збройних сил СРСР.
За оцінками Інституту історії НАН України, прямі людські втрати України становили 8 мільйонів осіб, що більше ніж сукупні втрати Великої Британії, США, Франції, Польщі та Канади (близько 7,4 мільйона); непрямі – 10 мільйонів (детальніше про це в збірнику “Українська Друга світова”: https://ww2.uinp.gov.ua/wp-content/uploads/2016/04/UINP-Ukrainska-Druga-Svitova_final-preview.pdf).
Для потреб фронту працювала потужна промисловість УРСР, значну частину якої евакуювали в тил – до Росії та Середньої Азії. Україна була серед республік СРСР, які перші прийняли удар гітлерівських військ. Бої на території України тривали понад рік, розтягнулися на понад тисячу кілометрів із заходу на схід. Це дало змогу зосередити військові та промислові ресурси у внутрішніх регіонах СРСР, підготуватися до контрнаступу взимку 1942 року.
В будь-якому разі спроби моделювання дій РСЧА без українських людських і промислових ресурсів радше ставлять під сумнів твердження В. Путіна про перемогу «і без України». Загалом до антигітлерівської коаліції входило 58 держав і суверенних територій. Внесок більшості з них був суттєво менш вагомим, ніж українського народу.
Міф 4. Всі заслуги у вигнанні німецьких окупантів належать радянським збройним силам і партизанам
Насправді. Перемога над нацистськими окупантами – спільне досягнення антигітлерівської коаліції та визвольних рухів.
Друга світова війна – глобальний конфлікт, і всі її учасники були тісно пов’язані між собою. Можна говорити про різний внесок держав у перемогу, однак неправильно приписувати усі заслуги одній країні. Радянський Союз користувався військово-технічною та іншою підтримкою союзників по антигітлерівській коаліції. За програмою ленд-лізу, СРСР отримав значні обсяги військової техніки, озброєння, продовольства та інших матеріалів, необхідних для підтримки економіки і ведення бойових дій. Німеччина не могла зосередити всі наявні сили проти радянських військ, оскільки була змушена одночасно воювати із союзниками на інших фронтах, у тилу, на морі та в повітрі.
Не слід забувати також про опір гітлерівцям з боку українського національно-визвольного руху. Українські націоналісти, згуртовані в лавах підпілля, УПА та інших повстанських формувань, вступали у бої, протидіяли репресивній і грабіжницькій політиці окупаційної адміністрації, проводили антигітлерівську пропаганду.
22.10
ТВГ "Говоріть зі мною українською" (до Дня української писемності та мови)
Це свято, започатковане в 1997 році, з року в рік набуває все більшого значення, адже мова — це не лише засіб спілкування, а й культурний код, що єднає покоління, зберігає традиції та відображає національну ідентичність. У 2024 році цей день стає ще одним важливим нагадуванням про те, наскільки важливо плекати українську мову та популяризувати її серед молоді.
Історичні корені свята
День української писемності та мови було засновано на честь преподобного Нестора Літописця — одного з перших українських істориків та письменників, автора "Повісті минулих літ". Нестор Літописець жив у XI столітті і став символом збереження та розвитку української писемності. Його праці та твори того часу стали основою літературної української мови, адже вони заклали фундамент української культури й історичної самосвідомості.
Чому важливо зберігати українську мову?
Українська мова є однією з найстаріших мов світу, і вона має унікальну структуру, багатий словниковий запас та надзвичайно мелодійну звучність. Після численних історичних перипетій українська мова збереглася і навіть розквітла завдяки зусиллям багатьох поколінь. Сьогодні, в умовах глобалізації, ми маємо підтримувати та розвивати рідну мову, забезпечуючи її розвиток у культурному, освітньому, науковому, медійному та технологічному просторах. Українська мова — це наше вікно у світ, наша культурна ідентичність і сила, що дозволяє зберігати зв’язок з предками та передавати його нащадкам.
Як підтримати українську мову в повсякденному житті
Щоб підтримати розвиток української мови, не обов’язково чекати офіційного свята. Є безліч способів зробити це в повсякденному житті:
- Спілкуйтеся українською: навіть кілька українських фраз у спілкуванні можуть зміцнити вашу звичку.
- Читайте українську літературу: класична та сучасна українська література допоможе розширити ваш лексичний запас і поглибити розуміння мови.
- Пишіть українською: ведення щоденника, написання постів у соціальних мережах чи навіть коментарів — усе це допомагає вдосконалюватися.
- Дивіться та слухайте україномовний контент: сучасна музика, фільми, відео на YouTube українською мовою допоможуть вам краще її сприймати.
- Допомагайте іншим вивчати мову: діліться власним досвідом, залучайте друзів і родичів до мовної практики.
День української писемності та мови — це свято, що відзначає нашу культуру, історію та ідентичність. Це день, коли ми можемо з гордістю згадати про свої корені та підкреслити важливість української мови для майбутніх поколінь. Адже, як казав Іван Огієнко: «Мова — душа народу». Давайте пам'ятати і берегти цей культурний скарб, бо саме завдяки мові ми залишаємося єдиними і сильними як нація.
Відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=SaJcIL4Cqx0
20.10
ГС "Як розпізнати фейк?"
У сучасному потоці величезної кількості інформації (і дезінформації) буває важко зрозуміти, кому довіряти. Спираючись на знання психології, соціальних наук і медіаграмотності, ВВС пропонує практичні поради, як стати мудрішими й критичнішими то того, що ви читаєте онлайн.
Ні для кого не секрет, що дезінформація в соціальних мережах дуже поширена. І щодо окремих тем її особливо багато, а вплив може бути особливо руйнівним - зокрема в контексті війни Росії проти України, яку вона також веде й на інформаційному фронті.
"Дезінформація гірша за епідемію, - заявила Марсія Макнатт, президентка Національної академії наук США, у 2021 році. - Вона поширюється зі швидкістю світла по всій земній кулі і може виявитися смертельною, якщо підсилює необґрунтовану особисту упередженість на противагу усім надійним доказам".
Є багато причин, чому дезінформація поширюється так швидко – згідно з деякими дослідженнями, навіть швидше, ніж правдива інформація. Однією з причин є те, що люди з більшою ймовірністю поділяться твердженням, якщо воно підтверджує їхні попередні переконання - незалежно від його точності.
Це когнітивне упередження може допомогти пояснити, чому, як виглядає, реальні люди поширюють навіть більше дезінформації, ніж боти. Одне дослідження, наприклад, показало, що лише 15% тих, хто ділиться новинами, поширюють до 40% фейкових новин.
Така статистика протвережує - але має й свої плюси. Оскільки за поширення такої кількості дезінформації відповідають окремі люди, саме ми – якщо будемо уважніше ставитися до того, що ми "лайкаємо" та "шеримо" – можемо допомогти змінити цю ситуацію.
Коли йдеться про те, щоб не повірити дезінформації, першим кроком має стати усвідомлення притаманних нам звичок - наприклад, що ми дуже швидко віримо у те, у що хочемо вірити. Дослідження показують, що схильність до аналітичного мислення та рефлексії може "прищепити" нас від віри у фейкові новини.
Але це не єдине, що ми можемо зробити. Зокрема, дослідники виявили, що є кілька простих конкретних кроків, які ми всі можемо - і маємо - зробити, щоб перевірити правдивість тієї чи іншої новини, перш ніж натиснути "Поділитися".
Один зі способів перевірки інформації онлайн отримав назву SIFT (у перекладі з англійської означає "сито") і складається з чотирьох кроків, кожен із яких позначає окрема літера цієї абревіатури. Цей метод розробив експерт з цифрової грамотності Майк Колфілд.
1. "S" означає "Stop". Зупиніться і подумайте
Можливо, одним із найзгубніших аспектів сучасної епохи є швидкість. Завдяки всьому, починаючи від постійного користування телефоном і закінчуючи безперервними дедлайнами на роботі, надто багато з нас, здається, рухаються у цьому світі із запаморочливою швидкістю.
Перебування онлайн, де і інформація особливо швидко змінюється і часто має емоційне забарвлення, може лише підсилити це відчуття.
Але коли йдеться про розпізнавання дезінформації, швидкість - це наш ворог. Дослідження виявили, що наші миттєві "інтуїтивні" реакції з більшою ймовірністю вводять нас в оману, ніж бажання зупинитися та обміркувати.
Перший крок методу SIFT порушує цю тенденцію, адже говорить нам: "Стій!". Не поширюйте публікацію. Не коментуйте її. Натомість переходьте до наступного кроку.
2. "І" означає "Investigate". Дослідіть джерело
У наших стрічках в соцмережах постійно з’являються різні публікації, і ми не завжди чітко усвідомлюємо, хто саме є їхнім автором. Ними міг поділитися хтось із друзів. Можливо, їх нам підкинув алгоритм. А може, ми самі підписалися на автора, але ніколи не намагалися більше про нього дізнатися.
Настав час це з’ясувати. Хто створив цю публікацію? Вийдіть із соцмережі та пошукайте інформацію в інтернеті. І оскільки результати пошуку також можуть вводити в оману, переконайтеся, що ви дивитесь ті вебсайти, які заслуговують на довіру.
Зазвичай перше джерело, до якого ми звертаємося, це Вікіпедія. Хоча вона не є досконалою, її перевага полягає в тому, що до створення контенту залучено багато різних людей - а це означає, що статті про відомих людей чи організації часто згадують такі аспекти, як суперечливі питання та політичні упередження.
Під час свого онлайн-дослідження поставте наступні питання:
- Якщо автором публікації є ЗМІ - чи користується він авторитетом і повагою, чи покладається на перевірені факти та є прикладом незалежної журналістики?
- Якщо це окрема людина - який досвід вона має у даній темі (якщо має взагалі)? Які фінансові зв’язки, політичні уподобання чи особисті упередження вона може мати?
- Якщо це організація чи бізнес - яка їхня мета? Що вони пропагують або продають? Звідки отримують фінансування? Які політичні уподобання вони демонстрували?
І, нарешті, після того, як ви завершите свій аналіз (який насправді може забрати лише пару хвилин), поставте найпромовистіше запитання з усіх: чи довіряли б ви твердженням цього автора на цю тему, якби він казав щось, з чим ви не погоджуєтесь?
3. "F" означає "Find". Знайдіть краще висвітлення
Якщо під час попереднього кроку ви виявите, що досі маєте сумніви щодо достовірності джерела, настав час копнути трохи глибше. Чи підтверджує те саме твердження якесь надійніше джерело, як-от авторитетне інформаційне видання чи організація, що займається фактчекінгом, тобто перевіркою фактів.
Одні з найкращих інструментів для цього має Google. Якщо ви хочете дізнатися, чи висвітлювали якусь інформацію саме новинні видання, то окрім самого пошукового сервісу зверніть увагу на Google News.
Окрім того, є система Google Fact Check, яка шукає інформацію лише на сайтах, які спеціалізуються на перевірці фактів. Майте на увазі, що Google каже, що не відповідає за зміст цих сайтів, тож, щоб переконатися, що ви отримали дійсно авторитетні результати, ви можете зробити ще один додатковий крок - перевірити, чи зареєстроване ваше джерело у міжнародній мережі перевірки фактів Poynter.
Якщо ви досліджуєте фотографію, скористайтеся інструментом пошуку зображень, щоб побачити, де ще це зображення з’являється в інтернеті. Такий інструмент також є у Google, але окрім цього ви можете скористатися TinEye. Так само можна шукати відео - для цього треба зробити скріншот із нього.
Таким чином ви зможете перевірити, чи повідомляють ту саму інформацію, яку ви шукаєте, якісь надійні джерела.
4. "T" означає "Trace". Відстежте першоджерело інформації
Під час цього кроку ваша мета - з’ясувати, хто є першоджерелом вашої інформації.
Навіть якщо ви бачите, що про це повідомило, наприклад, надійний ЗМІ, він міг отримати її з якогось іншого джерела. В ідеалі на це джерело має бути лінк – тож завжди варто за ним перейти – але якщо його нема, вам доведеться шукати його самостійно.
Важливо, що вам потрібно з’ясувати не лише те, чи є інформація правдивою, але й те, чи не була вона вирвана з контексту. Наприклад, якщо це фото - то чи відповідає його опис у публікації в соцмережах, яку ви побачили, оригінальному підпису, контексту та місцю зйомки? Якщо це цитата - чи не була відредагована чи вирвана з контексту? Наприклад, якщо ви прочитаєте повне інтерв’ю, то можете дійти висновку, що людина просто обмовилася.
Виконання цих кроків може здаватися обтяжливим чи зайвим. Але витрачені на це кілька хвилин часу можуть не лише допомогти вам не опинитися у незручній ситуації, але й гарантувати, що ви не поширюєте дезінформацію, яка, у найгіршому випадку, може виявитися смертельною.
Сьогодні будь-хто може писати будь-що у соцмережах. І будь-хто може стати тією людиною, чия перепублікація якогось твердження зробить його вірусним.
Саме тому кожен із нас зобов’язаний переконатися, що те, що ми публікуємо, лайкаємо та поширюємо, насправді відповідає дійсності.
17.10
ГКК Європейський день боротьби з торгівлею людьми
"Як себе захистити?"
- Нагадати про серйозність та поширеність торгівлі людьми як глобальної проблеми.
- Заохотити громадськість і організації до об'єднання зусиль у протидії цьому явищу.
- Наголосити на необхідності надання допомоги та захисту тим, хто постраждав від торгівлі людьми.
- Проблема торгівлі людьми особливо загострилася під час повномасштабного вторгнення, оскільки жінки та діти, які залишають країну, а також чоловіки, які залишаються в ній, стають вразливими.
- Державні установи та організації в Україні активно проводять інформаційні кампанії для зниження ризиків, розповсюджуючи буклети, розміщуючи плакати та надаючи інформацію в соцмережах і ЗМІ.
https://www.facebook.com/watch/?v=1480107802777516
15.10
ГС "Вогонь - ворог, вогонь - друг" (правила протипожежної безпеки)
Треба завжди пам’ятати, що необережне поводження з вогнем може призвести до найбільшої серед бід – пожежі.
Якщо у квартирі або будинку почалася пожежа, найголовніше – не панікувати! Необхідно негайно повідомити про це пожежну частину: телефонуй за номером 101 – чітко і ясно назви адресу і місце виникнення пожежі. Повідом сусідів.
Якщо є можливість, то спробуй погасити вогонь засобами, що є під рукою:
- невеликі джерела пожежі можна гасити мокрою ганчіркою (ударами зверху);
- не витягай з вогню предмети, що горять – це сприяє поширенню пожежі. Гаси вогонь (водою або піском) із країв до центру;
- при гасінні пожежі намагайся не відчиняти вікна і двері, бо доступ повітря підсилить вогонь.
Якщо погасити пожежу до прибуття пожежних неможливо, необхідно з іншими мешканцями будинку, не створюючи паніки, вийти на вулицю, використовуючи для цього сходові марші або пожежні драбини між балконами.
- Покидай приміщення, пригнувшись якнайнижче, адже дим направляється вгору;
- при пожежі не спускайся у ліфті, бо може відключитися електрика;
- по можливості змочи якусь тканину, прикрий нею ніс і рот;
- під час переходів через задимлені ділянки затримуй дихання.
Ознаки отруєння чадним газом:
- запаморочення;
- блювота;
- головний біль;
- червоний колір обличчя;
- непритомність.
Перша допомога при отруєнні чадним газом:
- постраждалого необхідно винести на свіже повітря;
- негайно викликати машину швидкої медичної допомоги за телефоном 103.
Якщо вогонь палає у коридорі, на сходах тощо, і неможливо вибратися назовні, залишайся у своїй квартирі, щільно зачини двері, затули щілини мокрими ганчірками, повісь ковдру, килим або будь-що інше.
Рятувальники вкрай стурбовані та звертаються до громадян з проханням бути пильними та обережними під час відпочинку на природі, дотримуватись правил пожежної безпеки. Але, якщо вже так сталося, що невинне багаття переходить у неконтрольоване розповсюдження вогню у велику пожежу, одразу телефонуйте до Служби порятунку «101».
https://www.youtube.com/watch?v=8bckXxiR_N8
13.10
ГС "Чим унікальне українське мистецтво?"
Українське мистецтво — це багатогранний феномен, що коріниться в глибині століть. Воно відображає історію народу, його духовні прагнення та культурні традиції. Українські художники, музиканти, письменники та митці інших жанрів внесли вагомий вклад у світову культурну скарбницю, збагачуючи її унікальними мотивами, барвистою символікою та глибокою філософією.
Важливо відзначити роль ARTNA’S — онлайн аукціонного дому, який став одним із лідерів на арт-ринку в Україні та Європі. Artna Auction House став містком між традиційним та сучасним українським мистецтвом, популяризуючи його не тільки в межах країни, але й на міжнародному рівні. Ця платформа відкриває нові горизонти для колекціонерів та цінителів мистецтва, підтримуючи митців і розширюючи можливості для їх творчого самовираження.
Значення українського мистецтва в світовому контексті не можна недооцінити. Його вплив переходить географічні та культурні межі, спонукаючи до діалогу між різними народами та культурами. Через мистецтво можна глибше зрозуміти історичні процеси, соціальні зміни та естетичні пошуки українського народу, а також відчути унікальний дух України, її красу та нескорений дух.
Artna Auction House грає ключову роль у збереженні та розвитку цієї унікальної культурної спадщини. Завдяки його діяльності українське мистецтво продовжує розкриватися в усій своїй різноманітності та красі, знаходячи відгук у серцях людей по всьому світу.
Від душі народу до сучасного полотна
Українське мистецтво завжди було відображенням життя та історії народу. З самого початку, воно несло в собі колорит та традиції, які передавалися з покоління в покоління. З часом, це мистецтво трансформувалося, вбираючи в себе нові тенденції та ідеї, але завжди зберігало свою унікальність та автентичність.
- Традиційні мотиви: історія українського мистецтва починається з багатого народного мистецтва, яке включає розписи на склі, вишивку, кераміку та різьблення по дереву. Ці твори мистецтва вражають своєю красою та складністю.
- Вплив західного мистецтва: з XVIII століття українське мистецтво почало вбирати в себе елементи західноєвропейського мистецтва. Це принесло нові форми та техніки, збагативши традиційне мистецтво новими кольорами.
- Радянський період: цей період характеризувався строгими рамками соцреалізму, але навіть у таких умовах українські митці знаходили способи для творчого самовираження.
- Незалежність та сучасність: здобуття незалежності України відкрило нові горизонти. Сучасні українські художники експериментують з формами, стилями та ідеями, втілюючи у своїх роботах індивідуальність та сучасні світові тенденції.
Сьогодні українське мистецтво перебуває на перехресті традицій та інновацій. Воно продовжує захоплювати своєю глибиною та різноманітністю, демонструючи непереможний дух народу. У цьому мистецтві переплітаються історія, культура та сучасність, створюючи унікальне полотно, яке вражає та надихає.
10.10
ГКК до дня ментального здоров’я «Які емоції живуть в мені?»
Емоції – це внутрішні переживання, які відіграють ключову роль у житті людини. Вони є нашою реакцією на події та ситуації, і вони завжди мають значення.
Ось основна інформація про людські емоції:
Що таке емоції?
Емоції — це короткочасні, інтенсивні реакції або більш тривалі стани, які виникають у відповідь на подразники. Вони показують, наскільки значущими для нас є ті чи інші об'єкти, події чи явища для задоволення наших потреб.
Важливо розуміти, що:
Немає "правильних" або "неправильних" емоцій. Поділ на "хороші" та "погані" є помилковим. Кожна емоція виконує свою функцію.
Емоції vs. Почуття. Емоції — це більш ситуативні та швидкоплинні переживання (наприклад, злість від образи). Почуття — це більш стійке, узагальнене ставлення (наприклад, любов чи ненависть), на тлі якого можуть виникати різні емоції.
Основні (Базові) Емоції
У психології часто виділяють шість базових (фундаментальних) емоцій, які є універсальними для всіх культур і мають чіткі мімічні прояви:
Радість (Щастя)
Сум (Смуток)
Гнів (Злість)
Страх
Огида (Відраза)
Здивування (Подив)
Інші класифікації, як-от Колесо емоцій Плутчика, розширюють цей список, додаючи Довіру та Очікування.
Класифікація Емоцій
Емоції можна класифікувати за різними ознаками:
1. За знаком
Позитивні: Радість, захоплення, задоволення, вдячність.
Негативні: Гнів, страх, сум, огида, образа, провина.
Нейтральні: Здивування, зацікавленість, очікування.
2. За впливом на активність
Стенічні (від грец. — сила): Емоції, які підвищують активність, мобілізують сили та спонукають до дії (наприклад, радість, ентузіазм, бойовий гнів).
Астенічні (від грец. — слабкість): Емоції, які знижують активність, пригнічують життєдіяльність і викликають пасивність (наприклад, смуток, туга, пригніченість).
3. За тривалістю та силою
Настрій — найпоширеніший, тривалий і не завжди чітко виражений емоційний стан.
Емоція — короткочасна реакція на конкретну ситуацію.
Афект — бурхливий, короткочасний і сильний емоційний спалах, який може тимчасово знизити здатність контролювати свої дії (наприклад, лють, жах).
Пристрасть — сильне, стійке та глибоке почуття, яке спрямовує всі думки та вчинки людини.
Функції Емоцій
Емоції є життєво необхідними і виконують важливі функції:
Сигнальна (Оцінна): Емоції дають нам швидку, узагальнену оцінку того, що відбувається навколо нас та всередині. Вони сигналізують про загрозу (страх) або задоволення потреби (радість) ще до того, як ми встигнемо свідомо проаналізувати ситуацію.
Спонукальна (Мотиваційна): Емоції є внутрішньою рушійною силою. Гнів дає енергію для захисту своїх меж, страх спонукає до втечі або обережності, радість мотивує до повторення успішної дії.
Комунікативна (Виразна): Через міміку, жести та інтонацію ми виражаємо свої емоції. Це дозволяє іншим швидко зрозуміти наш стан і наміри, що є критично важливим для соціальної взаємодії та спілкування.
Компенсаторна: Емоції можуть компенсувати недостатність інформації для прийняття швидкого рішення, допомагаючи діяти, коли часу на роздуми немає.
Розуміння та вміння керувати своїми емоціями (емоційний інтелект) є ключовим для психічного здоров'я та успішної взаємодії зі світом.
08.10
ТВГ "Добро та милосердя врятують світ і людей"
Доброта і милосердя — це одні з найважливіших духовних цінностей, які є справжніми "крилами, на яких тримається людство". Вони мають величезне значення як для окремої людини, так і для всього суспільства.
Значення для окремої людини
Духовне збагачення: Прагнучи до добра, людина дбає про свою душу, а не лише про матеріальне. Добрі вчинки, слова та співчуття роблять її духовно багатшою, людянішою і милосерднішою.
Джерело щастя і радості: Справжня нагорода за добро — це радість інших людей. Коли ми допомагаємо комусь, робимо щось приємне, ми самі відчуваємо задоволення та щастя. Милосердя називають і щастям для нас самих.
Виховання та самовдосконалення: Доброта — це якість, яку виховують по краплинці змалечку. Вона потребує постійної праці над собою, очищення серця та боротьби з такими негативними почуттями, як заздрість чи злість. Таким чином, доброта і милосердя є шляхом до постійного самовдосконалення.
Справжня цінність: Часто кажуть, що доброта – це якість, яка коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити за гроші, що підкреслює її неперехідну цінність.
Важливість для суспільства
Єднання та взаємодопомога: Добрі слова і вчинки, а також милосердя, спрямовані на порозуміння, взаємодопомогу і підтримку одне одного. Вони єднають людей, породжують повагу і любов.
"Діяльне добро": Милосердя — це не просто співчуття, а діяльне добро, тобто те, що виявляється у конкретних вчинках: допомогти знедоленому, поділитись хлібом, захистити старість, підтримати хворого. Без такої активної допомоги неможливо жити у світі.
Одухотворення світу: Милосердя облагороджує світ, робить його добрішим, мирним, спокійнішим і радіснішим. Воно є втіленням щирої любові до ближніх і відкриває серце на надію.
Турбота про все живе: Милосердного ставлення потребують не тільки люди, а й увесь оточуючий світ і природа. Людина, яка розуміє цінність милосердя, прагне любити та піклуватися про навколишній світ.
Насамкінець, доброта і милосердя – це фундаментальні моральні основи, які роблять людину Людиною і створюють гармонійне та підтримуюче суспільство.
Які прояви доброти та милосердя ви вважаєте найважливішими у сучасному світі?
Прояви добра та милосердя дуже різноманітні й охоплюють як масштабні вчинки, так і повсякденні дії та слова. Милосердя часто називають "діяльним добром", оскільки воно завжди виявляється у конкретній допомозі.
Ось основні форми та прояви добра і милосердя:
1. Допомога (Діяльне Милосердя)
Це найбільш очевидні та практичні прояви:
Тілесна допомога нужденним:
Фінансова підтримка (пожертви, милостиня, допомога фондам).
Забезпечення базових потреб (надати їжу, одяг, ліки, прихисток бездомним або постраждалим).
Догляд за хворими та людьми похилого віку, фізична допомога (наприклад, допомогти перейти дорогу, піднести важку сумку).
Волонтерство та громадська діяльність:
Участь у зборах, акціях, спрямованих на допомогу військовим, переселенцям, дітям чи тваринам.
Безоплатна допомога (наприклад, професійна допомога юриста, лікаря, психолога).
Захист і заступництво:
Захист слабких, беззахисних або тих, хто став жертвою несправедливості чи булінгу.
Допомога безпритульним тваринам.
2. Співчуття та Чуйність (Душевне Милосердя)
Ці прояви стосуються емоційної підтримки та уваги до переживань інших:
Емоційна підтримка: Уважно вислухати людину, яка переживає горе, самотність або кризу.
Співпереживання: Здатність відчути чужий біль і показати, що ви не байдужі (наприклад, обійняти, підбадьорити).
Уважність: Звернути увагу на тих, хто мовчить, відсторонений або потребує розмови, навіть якщо вони про це прямо не просять.
Прояв терпіння: Здатність проявити терпіння до недоліків, помилок або неприємної поведінки іншої людини.
3. Повсякденна Доброта (Малі Вчинки)
Доброта проявляється у щоденних, "непомітних" вчинках:
Доброзичливе спілкування: Усмішка, щире "дякую", "будь ласка", вітання.
Ввічливість та повага: Поступатися місцем у транспорті, відчинити двері перед іншим, виявити повагу до літніх людей чи дітей.
Неочікувана допомога: Притримати ліфт, допомогти сусіду з ремонтом чи переїздом.
Позитивне слово: Сказати комплімент, підбадьорити, похвалити за успіх.
4. Прощення та Неосудність (Вищий прояв)
Це складні, але надзвичайно важливі прояви:
Прощення: Здатність відпустити образу і не тримати зла на тих, хто заподіяв біль.
Неосудність: Утримуватись від засудження інших, намагатися зрозуміти їхні мотиви та обставини, а не одразу критикувати чи таврувати.
Безкорисливість: Робити добро, не очікуючи нічого натомість (похвали, подяки, винагороди), дотримуючись принципу: "хай ліва рука не знає, що робить права".
Таким чином, прояви добра і милосердя можуть бути як активними (допомога, дія), так і пасивними (терпіння, прощення, неосудність), але завжди вимагають щирості серця.
06.10
ГС "Брати наші менші" до Всесвітнього дня тварин
Сьогодні у світі відзначають Всесвітній день тварин – міжнародний день, спрямований на привернення уваги людства до прав тварин та їх добробуту, так як щодня тварини опиняються на межі зникнення.
Рішення відзначати Всесвітній день тварин було прийнято 4 жовтня на Міжнародному конгресі прибічників руху на захист природи, який проходив у Флоренції в 1931 році. Датою свята обрано 4 жовтня, оскільки в цю дату католики шанують пам'ять святого Франсиска Ассизького, який вважається покровителем і захисником всіх тварин.
Відзначення Всесвітнього дня тварин – це нагода вчергове нагадати про те, що люди – сусіди та друзі усіх живих істот. Завдяки підвищенню обізнаності люди виховують в собі гуманне ставлення до тварин, що в свою чергу робить планету безпечним місцем для нашого життя.
День захисту тварин особливо актуальний під час війни, коли багато тварин страждають від обстрілів. Тварини, які постійно перебувають на лінії вогню, відчувають постійний стрес, що негативно впливає на їх стан і поведінку. Наші громадяни, військовослужбовці та рятувальники при кожній можливості надають допомогу та турбуються про постраждалих тварин, не лишаються осторонь. Службові тварини в свою чергу стають помічниками у боротьбі із агресором, зокрема собаки-сапери беруть участь у розмінуванні територій, пошуково-рятувальні собаки – допомагають рятувати людей із завалів.
Нам всім потрібно взяти за правило власного життя – піклуватися та дбати про наших менших братів.
03.10
ГКК «До міжнародного дня боротьби проти насильства»
(02.10) «Стоп насильство».
27-го червня 2007-го року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй встановила своєрідний всесвітній святковий день - Міжнародний день ненасильства (Міжнародний день боротьби проти насилля), який було вирішено відзначати в дату дня народження людини (2 жовтня), яка була колись убита руками «класичних» насильників. Ім’я цієї людини відомо багатьом - Мохандас Карамчанд Ганді. За життя він був один із тих, хто пропонував альтернативу цьому самому насильству.
Насильство існує в будь-якій державі. Проте особливо високий його відсоток у країнах з низьким рівнем життя, а також там, де є воєнні конфлікти.
Подолання проблем насильства є серйозним викликом для суспільства. До цієї теми необхідно привертати увагу всіх верств населення, щоб сформувати в суспільстві непримиренне ставлення до цього явища. Першим кроком до подолання проблеми насильства має стати її усвідомлення, як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Необхідно змінювати терпиме, а іноді й байдуже ставлення суспільства до насильства. Кожен з нас має сказати «Стоп!» насильству у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому досить бурхливому світі. Місцем, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному – і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку.
Важливим елементом у закладенні в свідомість громадян є поняття, що будь-яке насилля над людиною неприпустиме (не має значення ні стать, ні вік). Лише виховуючи свідоме покоління можна подолати цю загальнолюдську проблему.
https://www.youtube.com/watch?v=cJliBTvOKd4
01.10
ТВГ «До дня захисників та захисниць», «День козацтва»
День захисників та захисниць України — державне свято України, яке відзначається 1 жовтня. Встановлено 14 жовтня 2014 року. З 2015 року цей день є неробочим. До липня 2021 року мав назву «День захисника України».
Більше інформації знайдете в презентації та відео.
https://docs.google.com/presentation/d/1dgMI4sErfvgyNK7yqzZTjs3gz-N_YgkI/edit?usp=sharing&ouid=118023642059673899107&rtpof=true&sd=truehttps://www.youtube.com/watch?v=rYeAOWk3Cbk
29.09
ГС до дня пам’яті трагедії Бабиного Яру
29 вересня Україна та світ вшановують День пам'яті трагедії Бабиного Яру, який є символом Голокосту від куль та геноциду, що вчиняли нацисти в окупованому Києві у 1941 році. Упродовж двох днів, 29–30 вересня 1941 року, було розстріляно майже 34 тисячі євреїв, а загалом за роки окупації у Бабиному Яру загинули до 150 тисяч цивільних людей різних національностей, включно з ромами, полоненими та членами українського руху опору.
Що ж ми маємо пам'ятати?
· Правду. Довгі роки радянська влада намагалася приховати правду про те, хто був убитий у Бабиному Яру. Вони говорили про “радянських громадян”, не згадуючи, що переважна більшість жертв були євреями. Ця трагедія — частина Голокосту, жахливого геноциду, який забрав мільйони життів. Наша відповідальність — називати речі своїми іменами.
- Стійкість. Навіть у такій жахливій ситуації були люди, які чинили опір. Деякі намагалися втекти, хоча це було майже неможливо. Були ті, хто ризикував своїм життям, щоб врятувати інших. Ці люди — приклади справжньої мужності.
- Урок для майбутнього. Трагедія Бабиного Яру вчить нас, що ненависть, нетерпимість та байдужість можуть призвести до найжахливіших наслідків. Завжди пам’ятайте, що людське життя — найвища цінність. Ми повинні поважати кожного, незалежно від його національності, віри чи поглядів.
Сьогодні, вшановуючи пам’ять жертв Бабиного Яру, ми говоримо: “Ніколи знову”. Ми пам’ятаємо їхній біль, щоб наше майбутнє було вільним від ненависті та насильства. Нехай ця історія буде нагадуванням про те, що тільки взаємоповага і людяність можуть врятувати світ.
26.09
ГКК Міжнародний день права знати
Міжнародний день права знати (International Right to Know Day) був оголошений 28 вересня 2002 року в Софії, Болгарія. Це важливе свято, яке нагадує про права кожної людини на доступ до інформації.
Основні аспекти цього дня варто знати:
1. Рівність прав на доступ до інформації: Кожен громадянин має однакове право на доступ до інформації, що знаходиться в публічному секторі.
2. Конфіденційність як виняток: Єдине обмеження доступу до інформації — це конфіденційні дані, які не можна розголошувати через юридичні чи етичні норми.
3. Право на інформацію в державних установах: Це право застосовується до всіх державних органів, і повинно сприяти прозорості, підвищенню ефективності запитів та доступу до інформації. Під час запиту інформації важливо, щоб процес був швидким, зручним і безкоштовним.
4. Обов'язки державних службовців: Представники державних установ мають надавати якісне обслуговування всіх заявників. У разі відмови в наданні інформації, таке рішення повинно бути чітко обґрунтоване і відповідати законодавству.
Цікаво знати: Міжнародний день права знати є також важливим кроком у боротьбі за більшу прозорість урядів і підвищення рівня довіри до державних установ. Це свято наголошує на важливості прозорості та доступу до інформації, як основи для розвитку демократії та громадянського суспільства.
Цей день спонукає нас замислитись: чи достатньо ми знаємо про те, що відбувається у нашій країні? Чи можемо ми повністю скористатися своїм правом на доступ до інформації?
24.09
ТВГ "8 неочевидних фактів про булінг"
Факт 1
Чи це справді булінг?
Перевіряємо наявність 4-х ключових характеристик
Щоб назвати подію булінгом, мають збігтися чотири ключові характеристики, — звертає увагу знана дослідниця теми булінгу Настя Мельниченко. Якщо котроїсь із них бракує — булінгом подію називати не варто. Ось ці характеристики:
1. Повторюваність (регулярність, систематичність) — булінг здійснюють систематично, тобто випадкові бійки в коридорі чи сутичка в класі не можуть бути булінгом. Булінг як повторювана дія стається між одними й тими самими дійовими особами. Якщо агресор регулярно б’є або дражнить різних дітей, це не є булінгом.
2. Дисбаланс сил — і тут йдеться не лише про фізичну перевагу агресора над мішенню. Це може бути про різницю в комунікаційних навичках, інтелекті, стані психічного здоров’я, соціальних зв’язках, соціально-майновому стані. Деякі нерівності для нас є взагалі непомітними, наприклад відставання дитини в розвитку виконавчих функцій мозку.
3. Біль. Булінг — це про завдання болю. Фізичного чи психічного. Іноді ми очікуємо від булінгу конкретних дій, наприклад побиття, штовхання або різних прозивалок. Та часом болю може бути завдано непомітно, без яскравих видимих проявів, наприклад через поширення чуток чи соціальну ізоляцію.
4. Зловмисність дій і відсутність розкаяння. Кривдник хоче завдати болю, це є його (чи її) лихим наміром. Після булінгу агресор не відчуває розкаяння, а, навпаки, тішиться й радіє. Цей нюанс важливо розуміти, адже, скажімо, іноді болю може регулярно завдавати фізично розвинена дитина, але цей регулярний біль може бути реактивною агресією на невидимі для дорослих шпиняння інших дітей.
Більше потрібної інформації за посиланням:
Презентація за посиланням:
22.09
ГС «Партизанська боротьба крізь століття»
Пам'ятаймо: ми є спадкоємцями великих героїв. Наш обов'язок — бути гідними їхньої пам'яті, підтримувати наших захисників і робити все можливе, щоб Україна була вільною, незалежною та процвітаючою. .
Нехай цей день буде для вас нагадуванням, що в єдності — наша сила, і що вільний дух неможливо здолати!
19.09
ГКК "Хай буде мир в Україні!"
21 вересня, українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні. Останній встановлено відповідно до Указу Президента від 5 лютого 2002 року.
Історію нашої цивілізації цілком можна назвати історією воєн – лише в минулому столітті людству довелося пережити дві світові війни, а локальні збройні сутички в різних місцях планети виникають постійно.
На думку ООН, для припинення військових конфліктів у світі недостатньо урядових політичних угод – стійкий мир має базуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Саме цю ідею покладено в основу Міжнародного дня миру, який відзначається щороку 21 вересня і має на меті пропагувати мирні ініціативи та послаблювати військову напругу.
Мета Дня – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.
Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.
Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні вже другий рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо цінність миру.
Презентація:
17.09
ТВГ "Як ми розуміємо академічну доброчесність?"
Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів і правил, якими керуються учасники освітнього процесу (учні, вчителі, науковці) під час навчання, викладання та наукової діяльності для забезпечення довіри до результатів освіти та наукових досягнень. Вона базується на таких цінностях, як чесність, довіра, справедливість, повага та відповідальність. Порушенням академічної доброчесності є, зокрема, плагіат, фабрикація даних, списування та інші форми несумлінної роботи.
Основні принципи академічної доброчесності:
- Чесність– це правдивість, дотримання етичних норм та уникнення обману.
- Довіра
- – створення атмосфери, де кожен учасник освітнього процесу може довіряти іншим і своїм власним результатам.
- Справедливість
- – об'єктивне оцінювання та рівне ставлення до всіх учасників.
- Повага
- – повага до інтелектуальної власності, авторських прав та результатів праці інших.
- Відповідальність
- – усвідомлення відповідальності за власну роботу, дотримання правил та наслідки своїх дій.
Презентація:
Більше у відео за посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=S0TrPtRUHzc
https://www.youtube.com/watch?v=vyfcskMxhac
15.09.
День пам’яті жертв фашизму
День пам’яті жертв фашизму було встановлено рішенням Генеральної асамблеї ООН у 2005 році задля вшанування пам’яті жертв фашистського режиму.
День пам’яті жертв фашизму встановлено на спомин про жертв фашистського терору — десятків мільйонів людей, які загинули в результаті гігантського нелюдського експерименту.
Це мільйони солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше — мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб і від голоду.
Немає такої країни, яка б виграла від правління фашистів, немає такої нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх володарювання. Ідеологія фашизму принесла руйнування і тим, хто її підтримував, і тим, хто їй протистояв. У минулому столітті величезну фашистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.
День пам’яті жертв фашизму було встановлено рішенням Генеральної асамблеї ООН у 2005 році задля вшанування пам’яті жертв фашистського режиму та для привернення уваги до необхідності боротьби з усіма формами нетерпимості і насильства.
З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму. Цей день був визначений саме у вересні, оскільки на цей місяць припадають дві пов’язані з Другою світовою війною дати — день її початку та день її завершення.
День пам’яті жертв фашизму в кожній країні, яка брала участь у Другій світовій війні, відзначається не тільки скасуванням розважальних заходів, урочистостей, що випадають на цю дату, а й відвідуванням пам’ятників, меморіалів, кладовищ (у багатьох країнах цього дня прийнято доглядати за безіменними й покинутими могилами).
Це також день для освітньої діяльності і пам’ятних заходів, метою яких є розширення знань про події Другої світової війни, злочини фашизму і наслідки таких ідеологій для людства. Цього дня також робиться акцент на боротьбі із сучасними формами нетерпимості, дискримінації і насильства, а також на підтримці прав людини і міжкультурного діалогу. День пам’яті жертв фашизму важливий для збереження історичної пам’яті і для запобігання повторенню трагічних подій у майбутньому.
12.09
ГКК до Дня фізичної культури та спорту
День фізичної культури і спорту України у 2025 році припадає на 13 вересня. Це свято традиційно відзначається в другу суботу вересня, що було встановлено Указом Президента України № 340/94 від 29 червня 1994 року. Свято присвячене всім, хто цінує здоров'я, спорт та активний спосіб життя, а також вшановує спортсменів, тренерів та ветеранів спорту.
- Щорічно в другу суботу вересня.
- Для спортсменів, тренерів, ветеранів спорту, а також для всіх прихильників здорового способу життя.
- Підкреслює важливість фізичної культури та спорту для здоров'я нації, загартовує характер і волю, а також сприяє розвитку спортивних талантів.
- Свято було офіційно засновано Указом Президента України в 1994 році.
Відео за посиланням:
10.09
ТВГ "Ми - майбутні олімпійці". Визначні олімпійці незалежної України.
Українські спортсмени неодноразово демонстрували світові свою майстерність та волю до перемоги на Олімпійських іграх. Рустам Шаріпов, Наталія Скакун, Віктор Рубан, Олексій Торохтій та інші стали справжніми героями для мільйонів вболівальників, принісши Україні золоті нагороди.
Лілія Підкопаєва
Лілія Подкопаєва у 1996 році на Олімпіаді в Атланті стала чемпіонкою в абсолютній першості й вільних вправах. На колоді вона здобула срібло і у підсумку стала єдиною гімнасткою зі званням абсолютної олімпійської чемпіонки, що не завоювала медаль в команді, оскільки збірна України посіла 5-те місце.
Юрій Чабан
Дворазовий олімпійський чемпіон 2012 та 2016 років. У Лондоні спортсмен здобув свою першу олімпійську золоту нагороду у веслуванні на каное на дистанції 200 метрів, показавши приголомшливий результат — 42,291 секунди. Він знову підтвердив свою майстерність, вигравши золото у Ріо-де-Жанейро з новим рекордним часом — 39,279 секунди. Ці перемоги стали символом його неймовірної витривалості, наполегливості та прагнення до досконалості.
Оксана Баюл
Вперше наша країна, як самостійна команда, була представлена на XVII Зимових Олімпійських іграх у Ліллегаммері 1994 року. Тоді Оксана Баюл в змаганні серед жінок у фігурному катанні принесла першу золоту медаль в новій історії України.
В'ячеслав Олійник
На Олімпіаді 1996 року в Атланті В’ячеслав Олійник здобув золоту медаль, яка стала першою золотою медаллю на літніх Олімпійських іграх в історії незалежної України. Через чотири роки на Олімпіалі в Сіднеї посів 14 місце.
Катерина Серебрянська
Серебрянская стала чемпіонкою Європи у командній першості, абсолютною чемпіонкою світу та Європи, олімпійською чемпіонкою, володаркою Кубка континенту. Має також вісім титулів чемпіонки світу, шість титулів чемпіонки Європи у фіналах окремих видів.
Більше за посиланням:
Презентація - ознайомлення з видатними українськими спортсменами:
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-olimpijski-cempioni-ukraini-105932.html
Українська олімпійська збірна в часи незалежності:
https://naurok.com.ua/olimpiyska-zbirna-ukra-ni-v-chasi-nezalezhnosti-421400.html
Українські спортсмени-рекордсмени:
https://www.youtube.com/watch?v=9ZOY2n5yxIg
08.09
8 вересня - Міжнародний день грамотності
Що це за подія?
Якщо ми опиняємося в чужій країні, мови якої не знаємо, то доводиться мати справу з численними труднощами — не можемо зрозуміти дорожніх знаків, прочитати потрібні інструкції та навіть написи на упаковках з продуктами. Ми почуваємося розгубленими й безпорадними, але ця гіпотетична ситуація лише в невеликій мірі є прикладом того, що відчуває людина, яка не вміє читати. Грамотність зазвичай сприймається нами як щось належне, тому важко уявити, що чимало людей в сучасному світі живуть без базових навичок читання й письма. Щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми та сприяти її подоланню, за ініціативою ЮНЕСКО було засновано Міжнародний день грамотності (International Literacy Day), який відзначається щороку 8 вересня.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний день грамотності?
Перші відомі форми людської писемності датовані приблизно 3500 – 3000 роками до нашої ери, проте грамотність серед населення довгий час була обмеженим явищем, тісно пов’язаним із суспільним становищем — зазвичай люди, що вміли читати, належали до вищих соціальних прошарків. Вважається, що в давньому світі найбільше грамотних людей жили в Індії й Китаї, хоч перші книги, які з’явилися в цих країнах, а згодом на Близькому Сході та в Древньому Римі, були дуже рідкісними і дорогими.
Штучне стримування грамотності
Втім, грамотність могли й штучно стримувати, використовуючи як спосіб сортування людей і запобігання повстанням та революціям. Прикладом є США, де в період Громадянської війни в багатьох штатах на законодавчому рівні було заборонено навчати чорношкірих рабів читанню та письму. В подальші роки вміння читати й писати визначало, чи має людина право голосу як громадянин, і це ефективно затримувало приєднання колишніх рабів до виборців.
З історичної точки зору, за останні 200 років рівень грамотності населення світу суттєво зріс — на початку XIX століття він складав всього 12%, а зараз кількість грамотних людей на планеті — 86%. Але при тому, що в більшості держав цей показник — від 95% і вище, в бідних країнах багато людей досі залишаються неписьменними.
Право кожного на освіту ще на початку свого існування проголосила ООН, сформулювавши Загальну декларацію прав людини. В той час передбачалося, що до 2000 року в світі буде досягнуто 100% грамотності, і для цього приймалося чимало міжнародних документів, наприклад, в 1960 році — Конвенцію боротьби з дискримінацією в області освіти, а в 1964-му — Декларацію про ліквідацію неписьменності.
Презентація за посиланням:
https://docs.google.com/presentation/d/1VdZLTmPxDgrJgK31hH5mv60YftS1XJywKqn-NWJISdM/edit?usp=sharing
05.09
ГКК до Міжнародного дня благодійності
Що це за день?
Ми живемо в світі, де завжди були й будуть багатії та бідняки, здорові й недужі. Попри те, що для кожного його особисті проблеми та неприємності знаходяться на першому плані, люди мають унікальну внутрішню потребу — безкорисливо допомагати іншим, нічого не очікуючи у відповідь. Таку допомогу прийнято називати благодійністю, і більшість з нас іноді долучаються до неї. Однак є люди, з іменем яких поняття благодійності міцно пов’язане, і найвідомішою серед таких є мати Тереза. Вшановуючи пам’ять про цю видатну особистість, а також щоб спонукати до милосердних вчинків якомога більше людей, ООН заснувала Міжнародний день благодійності (International Day of Charity), який щороку відзначається 5 вересня.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний день благодійності?
Жінка, яку пізніше світ знав як матір Терезу, від народження мала інше ім’я — Агнес Гондже Боянджіу. Вона з’явилася на світ 26 серпня 1910 року в місті Скоп’є (зараз це столиця Македонії, а на той час — частина Османської імперії). Батьки дівчинки були католиками, мати славилася своїм милосердям і часто запрошувала в дім бідняків, щоб розділити з ними сімейну трапезу.
Агнес вчилася в початковій школі при монастирі, мала гарний голос і співала в церковному хорі. Щороку разом з родичами вона їздила до містечка Летніце, щоб відвідати тамтешній храм. Саме під час однієї з таких поїздок, у віці 12 років, дівчинка відчула покликання служити Богу та допомагати нужденним.
Тож ледве Агнес виповнилося 18, вона поїхала до Ірландії, щоб приєднатися до «Сестер Лорето» — ордену католицьких місіонерок. За кілька місяців дівчина вивчила англійську мову і вирушила до Індії, щоб навчати там дітей. Місіонерка оселилася в Калькутті й почала працювати в школі імені Святої Марії, де вчилися дівчата з незаможних сімей. Щоб викладати історію й географію місцевим ученицям, молодій вчительці довелося швидко опанувати мови бенгалі та хінді.
1931 року Агнес вирішила стати черницею, прийнявши першу офіційну обітницю і обравши для себе нове ім’я — Тереза, на честь Святої Терези, покровительки місіонерів. У 1937-му жінка склала вже повну обітницю, після чого отримала право зватися матір’ю Терезою.
Вчительська робота приносило матері Терезі задоволення, вона любила своїх учнів і мала серед них авторитет, а згодом навіть стала директором школи. Але жінку дедалі більше вражала бідність місцевого населення, до того ж вона була свідком голоду та кривавих конфліктів між індуїстами й мусульманами.
Орден «Місіонери милосердя»
Зрештою, в 1948 році мати Тереза вирішила, що залишить монастир і буде жити серед бідняків Калькутти. Вона змінила свій одяг на біле з блакитною каймою індійське сарі — на знак пошани до місцевих традицій, прийняла громадянство Індії та заснувала новий орден під назвою «Місіонери милосердя», основна мета якого полягала в турботі про найбідніших.
Передусім мати Тереза заснувала школу під відкритим небом та притулок для невиліковних хворих у напівзруйнованому будинку, який їй надала муніципальна влада. Спершу благодійниці допомагала лише невеличка група жінок — колишніх викладачок та учениць школи Святої Марії. Проте ряди помічників швидко поповнювалися, а пожертви почали надходити зі всієї країни.
Відповідно, зростали й масштаби діяльності матері Терези — з’явилися клініка для бідняків, будинок для самотніх літніх людей, лепрозорій, дім для безпритульних, хоспіс та кілька пересувних лікарень. Роботу матері Терези було помічено владою Індії та керівництвом Ватикану — в 1950 році її орден отримав канонічне визнання.
Попри те, що мати Тереза була вірною католичкою, вона не намагалася навертати до християнства представників інших вірувань — людям, які знаходилися в її притулках та хоспісах, надавалися релігійні обряди згідно з їхньою вірою. Однак жінка весь час була затятою противницею абортів, смертної кари та розлучень, і за ці досить непопулярні погляди часто зазнавала критики.
Благодійні притулки
1968 року мати Тереза особисто заснувала благодійний притулок у Римі, а 1971-го — в Нью-Йорку. В тому ж році Ватикан нагородив жінку премією миру Папи Іоанна XXIII, а в 1979-му вона отримала Нобелівську премію миру. Уряд Індії теж високо оцінив діяльність матері Терези, відзначивши її в 1980 році найвищою нагородою країни.
В 1982 році матері Терезі вдалося евакуювати більше трьох десятків дітей із зони бойових дій у Бейруті, під час конфлікту між палестинцями та ізраїльтянами. В 1985-му вона виступила з промовою на 40-й річниці Генасамблеї ООН у Нью –Йорку, а також відкрила в місті притулок для людей, хворих на СНІД.
В останні 20 років життя мати Тереза мала проблеми зі здоров’ям, але навіть вони не могли завадити їй допомагати хворим та нужденним. Крім того, жінка активно подорожувала світом, відвідуючи відділення заснованого нею ордену. Померла мати Тереза 5 вересня 1997 року. На той час створена нею організація «Місіонери милосердя» налічувала 610 філій у 123-х країнах світу.
Ідея відзначати День благодійності належала громадським організаціям Угорщини, які хотіли популяризувати це явище і заохотити населення до благодійних вчинків. В 2011 році ініціативу схвалив уряд країни, а для святкування обрали день пам’яті матері Терези Калькуттської — 5 вересня. Угорщина одразу запропонувала встановити свято на міжнародному рівні, і в 2012 році Генасамблеєю ООН було прийнято відповідне рішення. Відтоді 5 вересня світ щороку відзначає Міжнародний день благодійності.
03.09
ТВГ до Всесвітнього дня гігієни. "Чисті руки - здорові діти".
- Мийте руки з милом кілька разів на день, особливо перед їжею, після відвідування туалету, прогулянок та контакту з тваринами.
- Чистіть зуби вранці та ввечері протягом щонайменше 3 хвилин.
- Умивайтеся вранці та ввечері, мийте волосся в міру забруднення та обрізайте нігті.
- Використовуйте власний рушник, мочалку, зубну щітку та гребінець.
- Чистота одягу: Тримайте одяг та взуття в чистоті.
- Домашнє взуття: Носіть вдома м'яке домашнє взуття.
- Змінне взуття: Використовуйте змінне взуття в школі та вдома, а для спортивних занять – спортивне взуття.
- Чистота помешкання: Підтримуйте порядок у класі та вдома.
- Харчуйтеся корисною їжею та добре мийте фрукти та овочі під проточною водою.
- Регулярно провітрюйте спальне приміщення і дотримуйтеся достатнього режиму сну.
- Уникайте шкідливих звичок, таких як тютюнопаління та вживання алкоголю.
- Займайтеся спортом та загартовуйте організм.
- Регулярно відвідуйте лікаря для профілактичних оглядів.
Правила особистої гігієни:
1. Умивайтеся вранці і ввечері, використовуйте засоби особистої гігієни.
2. Чистіть зуби не менше 3 хвилин. Ваша зубна щітка не повинна бути занадто м’якою.
3. Завжди мийте руки перед їжею, після прогулянки і туалету.
4. Майте завжди чисту носову хустку або одноразові серветки.
5. Для їжі користуйтеся тільки своїм посудом, не беріть брудних тарілок, ложок, чашок.
6. Для пиття води використовуйте одноразові стаканчики. Не залишайте використані стаканчики, викидайте їх у відро для сміття.
7. Слідкуйте за чистотою свого одягу, взуття.
8. Не ходіть в одному і тому ж взутті на вулиці, в школі і вдома. Вдома носіть м’яке домашнє взуття, для спортивних занять використовуйте спортивне взуття.
9. Допомагайте вчителю і черговим у підтриманні порядку в класі, допомагайте рідним у домашньому прибиранні.
10. Дотримуйтесь режиму дня!
Презентація за посиланням:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-pravila-osobisto-gigieni-257781.html
01.09
Свято знань! "Дзвони нам, дзвонику, блакиттю неосяжною!"
Немає коментарів:
Дописати коментар