13.03
ГКК до Дня українського добровольця
14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.
І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.
У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!
Чому День українського добровольця відзначається 14 березня?
14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході.
Навесні того ж року виникла низка добровольчих формувань – як поза державними структурами, так і при облдержадміністраціях, Нацгвардії, поліції.
У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.
Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.
День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.
Україна нині переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність.
Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни.
Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра.
Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.
З історії сучасного добровольчого руху
Дата на пошанування українських добровольців – 14 березня – обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.
Одна з головних причин формування окремих незалежних батальйонів учасниками Майдану, котрі вирішили боронити державність на фронті, – бажання захищати Україну, залишаючись разом із побратимами, з людьми, що стояли пліч-о-пліч на барикадах або були товаришами з патріотичних рухів.
Навесні того ж року при облдержадміністраціях було розпочато набір до батальйонів територіальної оборони, що формувалися з мешканців-добровольців областей під керівництвом Міністерства оборони України. Одночасно створювалися добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення під керівництвом Міністерства внутрішніх справ. Окремо добровольці формували незалежні від державних силових структур добровольчі батальйони, які стали щитом на захисті України на початку російської збройної агресії.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!
У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.
Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра.
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.
11.03
ТВГ до Дня Державного Гімну України
День Державного Гімну України відзначається щорічно 10 березня. Саме цього дня 1865 року в польському Перемишлі вперше публічно виконали пісню "Ще не вмерла Україна", яка згодом стала національним гімном. Офіційно затверджений у 2021 році Кабміном, цей день символізує єдність, незламність та національну гідність України.Ключові факти про День Гімну:- Дата: 10 березня, обрана на честь першого виконання твору на концерті, присвяченому пам'яті Тараса Шевченка.
- Автори: Текст написав поет Павло Чубинський (1862), а музику — композитор Михайло Вербицький (1863).
- Офіційне затвердження: 15 січня 1992 року — музична редакція, 6 березня 2003 року — Закон про Державний Гімн України, який закріпив слова першого куплету та приспіву.
- Значення: Гімн сьогодні є символом боротьби за свободу, незламного духу та єдності українського народу.
Урочисті заходи 10 березня підкреслюють роль гімну як потужного символу державності, що об'єднує українців, змушуючи кожного відчувати гордість і руку на серці при його виконанні.Презентація:Інформативне відео:Подорож столицею під Гімн України:
https://www.facebook.com/watch/?v=2280709939119787
09.03
ГС до Дня народження Тараса Григоровича Шевченка "Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь віки"
Інформативне відео:
https://www.youtube.com/watch?v=1uLsS4gmmRM
9 березня Україна відзначає день народження Тараса Шевченка (1814–1861) вшановуючи його як пророка та символ національного духу.
Гасло «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття» підкреслює актуальність його творчості, яка окриляє душі, єднає українців у боротьбі за свободу та вільно звучить крізь віки.
9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу. Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років –невільником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною. І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний “Кобзар”, написав 9 повістей, п'єсу "Назар Стодоля", кілька уривків інших драматичних творів, щоденник та листи, став Академіком Академії мистецтв.
Пам'ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам'ять щороку. Його іменем названо вулиці, театри. На майданах міст, сіл споруджено пам’ятники поетові. Шевченко не лише наша гордість, гордість України. Це – геній планетарного масштабу.
06.03
ГС До Міжнародного дня жіноцтва
Всі знають, що 8 березня відзначається міжнародний жіночий день. Для одних це нагадування про боротьбу жінок за рівні права і можливості, для інших – привід висловити подяку матерям, сестрам і подругам, оточивши їх увагою і теплом. І хоча частина суспільства може критикувати цей день, вважаючи його пережитком минулого, головне не асоціації, а тепло і любов, до яких він закликає.
В останні роки на тлі політики декомунізації періодично лунають ініціативи скасувати Міжнародний жіночий день в Україні. Ми з'ясували, чи збережеться 8 березня в календарі офіційних свят цього року, чи буде цей день вихідним, а також чи доречно вітати близьких і колег.
Історія 8 березня як свята
Вперше свята, що нагадують сучасний Міжнародний жіночий день, виникли на початку XX століття. У той період соціальне і правове становище жінок залишалося вкрай обмеженим: у багатьох державах вони були позбавлені виборчого права, отримували нижчу оплату праці в порівнянні з чоловіками, працювали в менш сприятливих умовах і практично не допускалися до участі в політичному житті.
У 1910-ті роки в країнах Європи та Америки активно проходили масові збори та демонстрації, на яких піднімалося питання про рівноправність. Ідея заснувати спеціальний день солідарності жінок була озвучена в 1910 році на міжнародній зустрічі соціалісток. Вважається, що ця ідея належить німецькій феміністці Кларі Цеткін. Основним завданням нового свята проголошувалася боротьба за надання жінкам права брати участь у виборах.
Надалі 8 березня стало датою проведення масових акцій, присвячених захисту жіночих прав. Згодом суспільні та законодавчі зміни сприяли поступовому поліпшенню становища жінок. У 1977 році Організація Об'єднаних Націй надала цьому дню офіційний міжнародний статус, після чого він набув широкого поширення в різних країнах світу.
Цікаві факти про свято:
https://www.youtube.com/watch?v=8cNu6lMXk6M
04.03.
ТВГ До всесвітнього дня дикої природи
Всесвітній день дикої природи традиційно відзначають 3 березня,
Цьогоріч ООН обрала фокус на лікувальні та ароматичні рослини під гаслом: «Збереження здоров'я, спадщини та засобів до існування». Це чудова нагода обговорити, як природа «лікує» людство і чому тисячі видів рослин зараз під загрозою через кліматичну кризу та надмірне збирання
Природа – творець найбільших благ на землі. І ніщо не буває в ній просто так – усе має свою закономірність. І листочок із дерева не впаде без її відома, і квітка не розквітне без її чародійств. Сила – силенна усяких див у природі, тільки потрібно навчитися слухати її.
Ми – господарі нашої природи, а вона для нас – наше життя. І берегти природу – значить берегти Батьківщину.
Сьогодні ми поговоримо про те довкілля, той куточок природи, у якому живуть люди, тварини і рослини. Усі ми живі творіння природи на планеті, її біологічні мешканці і нам необхідно берегти свою Землю, бо вона така одна, і ніхто не знає, чи є ще якась планета, де процвітає життя, подібне на наше. А людина — розумна істота, наділена великими можливостями, тому на неї покладаються великі надії у збереженні свого довкілля.
Природа планети не лише гарна і корисна, але й дуже тендітна і вразлива. Ставитися до неї треба бережно і дбайливо. Людина назвала себе господарем планети, тому на ній лежить відповідальність за її збереження. У природі все взаємопов’язане одним ланцюжком. І варто розірватися йому, як почнуть зникати рослини і тварини, а згодом може загинути і сама людина. Багато мільйонів років тому жили на Землі гігантські динозаври. А тепер люди знаходять лише їх кістки. Так само колись жили велетенські мамонти, що також зникли. Вчені вважають, що причиною їхнього зникнення можуть бути природні катаклізми, які виникли від того, що в Землю врізався великий метеорит і природа на планеті різко змінилася, але точно цього ніхто не знає.
Адже і людина свого часу винищила чимало тварин і рослин, яких уже ніколи більше не буде на планеті. Не так давно жили на Поліссі велетенські тури, але нині їх уже немає, і лише згадка залишилася у назвах річки Тур’я та містечка Турійськ. Зникло ще дуже багато інших тварин з вини людини.
Від людської діяльності і нині залежить доля нашої планети. Тварина вбиває стільки здобичі, скільки вона може за один раз з’їсти, а людина — скільки хоче або скільки зможе. Тому треба бути дбайливим стосовно природи, щоб зберегти і примножити те, що залишилося, бо ми також є її частинкою.
Пам’ятайте: не Земля належить нам, а ми належимо Землі. І завтрашній день її буде таким, яким ми його зробимо сьогодні.
Тому завдання кожної людини — берегти нашу планету, а особливо ту територію, де вона живе сьогодні, де будуть жити її діти завтра.
Відеодовідка про цей день:
https://www.youtube.com/watch?v=KmRY7m_j9bc
02.03
ГС До всесвітнього дня ЦО
Цивільний захист – це не жарти, треба всім про нього знати
Всесвітній день цивільної оборони - це свято 1 березня, присвячене підготовці цивільного населення до надзвичайних ситуацій і різних подій. У цей день проходять різні семінари і навчання з порятунку себе в разі НС.
1 березня 1972 року була створена Міжнародна Організація Цивільної Оборони (МОЦО), яка навчала людей самозахисту у разі катастроф.
Цілі Всесвітнього дня цивільної оборони: забезпечення доведення до відома світу громадськості життєвої важливості цивільної оборони та підвищення рівня поінформованості про готовність до запобігання нещасних випадків або стихійних лих та заходів, що вживаються в разі цих інцидентів;відзначення зусиль та досягнень національних служб, відповідальних за боротьбу з лихами, вшанування пам'яті жертв.
У 2026 році під час повномасштабної війни День цивільної оборони особливо актуальний, адже від дій російської армії часто страждає мирне населення.
Правила пожежної безпеки.
Забороняється: — розводити багаття в лісах, заростях очерету, поблизу хлібних полів; — не можна палити сірники та кидати їх, не загасивши в полі, лісі.
Правила поведінки вдома.
Обережно користуватися вогнем, нагрівальним, електричним, газовим приладдям, не забувати вимикати після користування.
Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).
СДОР – хімічні з’єднання, які згубно впливають на здоров’я людей, тварин і навіть рослин. На виробництві дуже часто застосовують хімічні речовини. Якщо неправильно їх використовувати можна отруїтися. З’являється тошнота, блювота, слабкість, головний біль, неприємні відчуття в очах та гортані. Треба промити водою очі, ніс, ротову порожнину. Вийти на свіже повітря та звернутися по допомогу до лікаря.
Артобстріл та авіаудар
Якщо ви почули характерний свист або в нічний час побачили дію світлової гранати, негайно сховайтеся в безпечне місце. В ідеалі - це бомбосховища, але їх можуть замінити нижні поверхи приміщення з товстими стінами (підвали надійних невисоких будинків (важливо, щоб з них було як мінімум два виходи), підземні переходи, приміщення з несучими стінами (санвузол), чавунна ванна. Головне, щоб це місце було подалі від вікон і оточене бетоном.
Не залишайте своє укриття до закінчення обстрілу. Не знімайте обстріл на телефон і не намагайтеся визначити кут попадання снаряду.
27.02
25.02
ТВГ до Дня української жінки, Дня народження Лесі Українки
З Днем української жінки!
З Днем українки!
25 лютого - День української жінки (День українки)! Відповідний законопроєкт зареєстрували в парламенті на початку лютого. Він передбачає заміну 8 березня на 25 лютого - на честь дня народження найвідомішої української письменниці та громадської діячки Лесі Українки. У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться, що "зараз відновлюється український погляд на світ та формуються нові традиції нації-переможця, що вимагає закріплення і на символічному рівні державного календаря, покінчивши з нав’язаними традиціями минулої спадщини". «Досі на державному рівні визначено вихідним днем 8 березня - так званий Міжнародний жіночий день, встановлений окупаційним московським режимом з метою популяризації власного погляду на роль і місце жінок…".
Отже, маємо своє українське свято, щоб вкотре продемонструвати світові не тільки національну колоритну красу українського жіноцтва , але й нашу велич, силу, мужність, готовність на самопожертву й героїчну боротьбу зі всяким злом, що схоче посягнути на все те, що нам найдорожче : на наших дітей, сім'ю, родину, дім, землю, країну! Сьогодні українки не тільки берегині сімейного вогнища, затишку й тепла, не тільки дбайливі матусі, які захищають від війни, навчають і виховують дітей - майбутнє української нації. Сьогодні українки - героїчні амазонки в боротьбі з російськими окупантами, підмога армії в тилу ворога, міцна опора для розвитку економіки, сільського господарства, науки, техніки, культури.
Міцності духу, нев'янучої краси, мирного майбутнього і простого тихого жіночого щастя тобі, Українська Жінко!
З Днем української жінки!
З Днем українки!
25 лютого - День української жінки (День українки)! Відповідний законопроєкт зареєстрували в парламенті на початку лютого. Він передбачає заміну 8 березня на 25 лютого - на честь дня народження найвідомішої української письменниці та громадської діячки Лесі Українки. У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться, що "зараз відновлюється український погляд на світ та формуються нові традиції нації-переможця, що вимагає закріплення і на символічному рівні державного календаря, покінчивши з нав’язаними традиціями минулої спадщини". «Досі на державному рівні визначено вихідним днем 8 березня - так званий Міжнародний жіночий день, встановлений окупаційним московським режимом з метою популяризації власного погляду на роль і місце жінок…".
Отже, маємо своє українське свято, щоб вкотре продемонструвати світові не тільки національну колоритну красу українського жіноцтва , але й нашу велич, силу, мужність, готовність на самопожертву й героїчну боротьбу зі всяким злом, що схоче посягнути на все те, що нам найдорожче : на наших дітей, сім'ю, родину, дім, землю, країну! Сьогодні українки не тільки берегині сімейного вогнища, затишку й тепла, не тільки дбайливі матусі, які захищають від війни, навчають і виховують дітей - майбутнє української нації. Сьогодні українки - героїчні амазонки в боротьбі з російськими окупантами, підмога армії в тилу ворога, міцна опора для розвитку економіки, сільського господарства, науки, техніки, культури.
Міцності духу, нев'янучої краси, мирного майбутнього і простого тихого жіночого щастя тобі, Українська Жінко!
Презентація:
Відео:
23.02
ГС До дня початку військової агресії рф проти України «Не забудемо, не пробачимо»
24 лютого 2025 року – четверта річниця початку повномасштабної війни, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.
24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на “до” та “після”. Цього дня, чотири роки тому росія розв’язала повномасштабну війну проти України. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 12 років тому.
…І вже чотири роки війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1461 день сповненого страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1461 день мужності, незламності, героїчного спротиву….
І впродовж кожного з цих днів, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети, наближає нас до Перемоги.
Щиро дякуємо Вам мужні українські Воїни за кожен світанок і за кожен вечір. Дякуємо Вам за Вашу незламність та мужність, сміливість та стійкість.
24 лютого 2022 року в історії:
24 лютого 2025 року – четверта річниця початку повномасштабної війни, і цей день залишиться назавжди не тільки в історії, але і в пам’яті кожного українця.
24 лютого 2022 року назавжди розділило життя українців на “до” та “після”. Цього дня, чотири роки тому росія розв’язала повномасштабну війну проти України. Цей напад став кульмінацією загарбницької війни, яку ворог розпочав проти нашої держави ще 12 років тому.
…І вже чотири роки війни – великої, важкої, визвольної… Війни, яка торкнулася кожного… 1461 день сповненого страждань, страшних випробувань, втрат, розпачу, розлук… 1461 день мужності, незламності, героїчного спротиву….
І впродовж кожного з цих днів, наші Захисники та Захисниці на межі людських можливостей роблять все, щоб ворог не досяг своєї мети, наближає нас до Перемоги.
Щиро дякуємо Вам мужні українські Воїни за кожен світанок і за кожен вечір. Дякуємо Вам за Вашу незламність та мужність, сміливість та стійкість.
24 лютого 2022 року в історії:
20.02
10 цікавих фактів про українську мову
1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
2. За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім — російська (62%). "Доречі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11", — кажуть експерти.
3. В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.
4. У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.
5. Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва "руська мова".
6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".
7. Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".
8. Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
10. Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово "вороги" може звучати як "вороженьки".
Цікаве відео за посиланням:
18.02
ТВГ "День Державного герба України"
Щороку 19 лютого українці відзначають День державного герба України. Наша держава має 3 офіційні символи – Державний Герб, Державний Прапор та Державний Гімн. Саме вони є уособленням українського народу, його культури та звичаїв. Герб будь-якої держави є її найбільш відмітною емблемою. Його зображення має офіційний статус та використовується в печатках, на грошових купюрах та офіційних документах країни. Згідно Конституції Державний Герб України представлений малим та великим гербом. Малий Герб України зображений у вигляді тризубу золотистого кольору, розміщеного на синьому фоні. Така символіка була офіційно затверджена на засіданні Верховної ради 19 лютого 1992 року. Тому саме цей день лютого став Днем Державного Герба України. Своєю чергою, зображення великого Державного Герба досі не затверджене і знаходиться на етапі розробки.
Як виникла ідея відзначати День Державного Герба України?
Конкурс на проєкт Державного Герба України розпочався влітку 1991 року, ще до «розвалу» Радянського Союзу. До журі, яке мало оцінювати роботи та підбивати результати конкурсу, увійшли відомі депутати, українознавці, історики, представники різних галузей мистецтва.
В конкурсі взяли участь близько 200 проєктів, які пізніше були надіслані до Центрального державного архіву. На більшості з них був зображений саме тризуб. Переможцем став варіант від відомого українського художника Івана Турецького та видатного культурознавця та історика Андрія Гречила. Проте, перш ніж стати Державним Гербом України, символ тризуба мав багатолітню історію формування, про яку можна дізнатися в цій публікації.
Часи трипільської культури
Археологи стверджують, що вперше зображення тризуба на території нашої держави з’явилося ще у 4 столітті до нашої ери. В ті часи саме цей знак символізував приналежність до видатного племінного роду.
Стародавні примірники символічних зображень у вигляді тризуба були знайдені під час розкопок на території Південної України, де колись існувало Боспорське царство. Пізніше тризуби використовувалися скіфами.
А перша письмова згадка про зображення тризуба була зафіксована у 360 році до нашої ери. У своєму рукописі «Тімен» Платон описував царський одяг скіфів – голубий каптан з вишитим золотистим тризубом.
Символіка Київської Русі
Зображення тризуба дійшло до часів Київської Русі. А у часи її найбільшого розквіту, цю символіку можна було знайти на всіх офіційних документах, грошових одиницях, а також на цеглинах, з яких споруджувалися церкви. Так, відомо, що цеглини, з яких побудована київська Десятинна церква, також мають вирізьблений знак тризуба. Київські князі Рюриковичі використовували знак тризуба як символіку свого роду.
Період Української Народної Республіки
В 1918 році після створення УНР пішла мова про затвердження офіційної державної символіки. Не дивно, що для цього було обрано тризуб. Цю ідею запропонував Михайло Грушевський. Так, 25 лютого 1918 р. в Корсуні було прийнято рішення затвердити герб УНР у вигляді тризуба, оповитого гілками оливкового дерева. Цей знак символізував бажання налагодити мирні відносини з сусідніми народами.
Автором тодішнього тризуба був видатний філософ та митець Василь Григорович Кричевський. Чому було обрано саме тризуб? Вважалося, що саме тризуб уособлює традиції української державності. Після Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнських земель, тризуб став офіційним гербом ЗУНР.
Герб України у складі СРСР
В часи радянського союзу зображення тризубу було заборонено, його вважали виявленням націоналізму. КДБ різко присікало та карало за використання так званої націоналістичної символіки.
Проте українські патріоти вшановували цей знак як символ боротьби з більшовизмом. Так, в 1967-му році жовто-блакитний прапор із зображенням тризубу можна було побачити на будівлі одного з райвиконкомів Дніпропетровська, часто його можна було побачити на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині тощо.
Цікаві факти про Герб України
- Герб України затверджено Конституцією та охороняється на законодавчому рівні. Глузування, глумління та наруга над ним карається.
- Існує багато версій походження тризуба, але жодна з них не є загальновизнаною. Згідно найбільш обґрунтованих теорій тризуб є стилізованим зображенням сокола або якоря.
- Цікаво, що тризуб як символіка Української Держави, зображений на гербах деяких підрозділів італійської армії. Там підтримується традиція додавання символів тих територій, на якій цей підрозділ здобув перемогу. Так, під час Другої світової війни італійські військові формування воювали на території України. І хоча вони зазнали поразки, після повернення живих солдатів був сформований окремий підрозділ, на гербі котрого красувався символ України.
- Найбільший тризуб знаходиться на території Івано-Франківської області. Його виклав один із воїнів УПА на місці боїв повстанської армії із загонами НКВС. Гербу, який викладено з білого гірського каменю, вже понад 70 років.
Як святкувати День державного герба України?
День Державного Герба України – це національне українське свято, яке пов’язане з боротьбою за незалежність. В цей день українці виходять на вулиці у вишитих сорочках, на вікнах будинків розвішують прапори з державною символікою.
Чому важливий День Державного Герба України?
Тризуб – це відголос історії нашої нації та символ боротьби за суверенітет нашої Держави. Кожен патріот та свідомий українець схиляє голову перед гербом своєї країни. Тим самим він схиляє голову перед своїми пращурами, які брали участь в розбудові нашої країни та відстоювали її самобутність і незалежність
16.02
ГС "День єднання. Поєднані історією"
16 лютого в Україні відзначають молоде державне свято - День єднання 2026. Воно було засноване президентом Володимиром Зеленським у 2022 році, на тлі загрози повномасштабного вторгнення РФ, ставши символом згуртованості, стійкості та любові до рідної землі. Цей день нагадує кожному українцю про цінність єдності та солідарності, а також надихає нас підтримувати і допомагати один одному.
День єднання - історія свята
Взимку 2022 року розвідки західних союзників попереджали Україну про можливе вторгнення РФ і навіть називали конкретну дату - 16 лютого. Тоді важко було повірити в таке тривожне майбутнє: країна продовжувала жити звичайним життям, турботами і планами. Разом з тим небезпечні перспективи не залишали людей байдужими, і настрій суспільства був напруженим. Щоб підтримати дух нації і знизити психологічний тиск, президент Володимир Зеленський прийняв рішення заснувати нове свято - День єднання України, що символізує, що сила українців полягає в згуртованості. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді глава держави.
Так і з'явилося 16 лютого свято - День єднання.
Як відзначають День єднання в Україні
День єднання 16 лютого - молоде свято, цього року ми відзначаємо його вп'яте. У цієї дати поки що немає сформованих роками традицій, але в умовах війни воно набуло для нас особливого значення - показати, що ми сьогодні - як ніколи єдині, що , незважаючи ні на що, будемо відстоювати свою незалежність і своє майбутнє.
Сьогодні в день свята в містах і селищах України піднімають державний прапор і звучить гімн. Приєднатися до святкування можна по-різному: одягнувши вишиванку, прикріпивши синьо-жовту стрічку або підтримавши донатом тих, хто сьогодні захищає нашу свободу і мир на фронті.
13.02
ГКК День Святого Валентина: з чого все почалося, традиції святкування
14 лютого у світі відзначають День закоханих. У цей день вшановують пам'ять святого Валентина ― священника, який, за легендою, попри заборону одружував римських воїнів. Як виникло це свято, чи варто його святкувати та як з’явилася традиція дарувати подарунки ― розповідаємо далі.
Що відбулося 14 лютого?
За легендою, Валентин був християнським священником і жив у ІІІ столітті за часів імператора Клавдія. У той час римські воїни не мали права одружуватися й створювати сім`ю ― імператор вважав, що це заважає їм воювати. Валентин попри заборону вінчав солдатів та їхніх обраниць.
Також є легенда, згідно з якою Валентин повернув зір незрячій дочці одного з офіцерів, у яку закохався. Після того її родина прийняла християнство. Саме за це йому, нібито, відтяли голову 14 лютого. Однак існувало ще як мінімум троє Валентинів, яких вшановує католицька церква, тому легенд довкола постаті покровителя закоханих — чимало.
Відколи 14 лютого ― День закоханих?
496 року Папа Римський Геласій I замінив святкування язичницького свята луперкалій (на честь бога Фавна або на честь богині шлюбу та сім’ї Юнони) на День святого Валентина. Однак справді популярним у Європі воно стало після XV століття.
Згідно з переказами, першу відому валентинку створив племінник короля Карла Божевільного Карл, герцог Орлеанський. Він, сидячи в лондонській в’язниці, писав своїй дружині: «Я втомився без кохання, моя солодка Валентина».
Як українці ставляться до Дня святого Валентина?
Для 43% опитаних українців важливіше бути коханими, ще 38% ― кохати самим. Для молоді, чоловіків і людям, у яких стосунки тривають менше ніж три роки, важливіше кохати самим. А от жінкам більше хочеться бути коханими. 55% респондентів даруватимуть щось своїм половинці до Дня закоханих. У 2019 році таких було 49%. А ще 43% українців не планують робити подарунки.
Опитування упродовж 6-8 лютого 2021 року проводила соціологічної групи Рейтинг. У ньому взяли участь 2500 респондентів віком 18 років, які живуть в Україні. Їх опитували методом CATI (Computer Assisted TelephoneInterviewing ― телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера. Помилка репрезентативності дослідження складає не більше 2,0%.
Святкувати чи ні?
У різних країнах світу цей день святкують по-різному: дарують солодощі, ювелірні прикраси, листівки, влаштовують романтичні побачення, роблять сюрпризи. Святкувати чи ні ― особисте рішення кожного. Якщо це для вас можливість провести чудовий день з коханим чи коханою ― чому б і ні? Та нагадаємо, що 14 лютого також Міжнародний день дарування книжок. Його можуть святкувати всі. А можна й об’єднати обидва свята. Маємо для вас добірку книжкових новинок, які можна подарувати своїм близьким. А ще можете піти в кіно на фільми, які вийшли в лютому. Дізнатися про них детальніше й подивитися трейлери можна тут.
Важливо пам’ятати про першопочатковий сенс цього дня ― бути з коханою людиною, проявити свою любов та увагу. Однак для цього не обов’язково гнатися за модними подарунковими тенденціями.
Що відбулося 14 лютого?
За легендою, Валентин був християнським священником і жив у ІІІ столітті за часів імператора Клавдія. У той час римські воїни не мали права одружуватися й створювати сім`ю ― імператор вважав, що це заважає їм воювати. Валентин попри заборону вінчав солдатів та їхніх обраниць.
Також є легенда, згідно з якою Валентин повернув зір незрячій дочці одного з офіцерів, у яку закохався. Після того її родина прийняла християнство. Саме за це йому, нібито, відтяли голову 14 лютого. Однак існувало ще як мінімум троє Валентинів, яких вшановує католицька церква, тому легенд довкола постаті покровителя закоханих — чимало.
Відколи 14 лютого ― День закоханих?
496 року Папа Римський Геласій I замінив святкування язичницького свята луперкалій (на честь бога Фавна або на честь богині шлюбу та сім’ї Юнони) на День святого Валентина. Однак справді популярним у Європі воно стало після XV століття.
Згідно з переказами, першу відому валентинку створив племінник короля Карла Божевільного Карл, герцог Орлеанський. Він, сидячи в лондонській в’язниці, писав своїй дружині: «Я втомився без кохання, моя солодка Валентина».
Як українці ставляться до Дня святого Валентина?
Для 43% опитаних українців важливіше бути коханими, ще 38% ― кохати самим. Для молоді, чоловіків і людям, у яких стосунки тривають менше ніж три роки, важливіше кохати самим. А от жінкам більше хочеться бути коханими. 55% респондентів даруватимуть щось своїм половинці до Дня закоханих. У 2019 році таких було 49%. А ще 43% українців не планують робити подарунки.
Опитування упродовж 6-8 лютого 2021 року проводила соціологічної групи Рейтинг. У ньому взяли участь 2500 респондентів віком 18 років, які живуть в Україні. Їх опитували методом CATI (Computer Assisted TelephoneInterviewing ― телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера. Помилка репрезентативності дослідження складає не більше 2,0%.
Святкувати чи ні?
У різних країнах світу цей день святкують по-різному: дарують солодощі, ювелірні прикраси, листівки, влаштовують романтичні побачення, роблять сюрпризи. Святкувати чи ні ― особисте рішення кожного. Якщо це для вас можливість провести чудовий день з коханим чи коханою ― чому б і ні? Та нагадаємо, що 14 лютого також Міжнародний день дарування книжок. Його можуть святкувати всі. А можна й об’єднати обидва свята. Маємо для вас добірку книжкових новинок, які можна подарувати своїм близьким. А ще можете піти в кіно на фільми, які вийшли в лютому. Дізнатися про них детальніше й подивитися трейлери можна тут.
Важливо пам’ятати про першопочатковий сенс цього дня ― бути з коханою людиною, проявити свою любов та увагу. Однак для цього не обов’язково гнатися за модними подарунковими тенденціями.
11.02.2026 ТВГ «Жінки, що змінили науку»
Перегляньте просвітницьке відео:
- https://www.youtube.com/watch?v=dHHD8RIXjjI
- https://www.youtube.com/watch?v=TcnT0cjnihM
В усьому світі 11 лютого відзначається молоде, але важливе свято — Міжнародний день жінок і дівчаток в науці. Воно був прийняте Генеральною Асамблеєю ООН у 2016 році з метою забезпечення повного і рівного доступу до науки для жінок і дівчаток і їх участі в ній.
День жінок і дівчат у науці повинен нагадувати всім нам про те, що жінки грають важливу роль у науковому і технологічному співтоваристві, а також заохочувати жінок і дівчаток до участі в науці. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш наголосил з цього приводу: "Давайте домагатися того, щоб кожна дівчинка, де б вона не знаходилася, мала можливість реалізовувати свої мрії, досягати розквіту сил і вносити свій вклад в забезпечення сталого майбутнього для всього людства".
За сучасними даними ЮНЕСКО, жінки і дівчата, як і раніше, в науковому середовищі представлені значно менше, ніж чоловіки: в середньому лише 30% науковців в усьому світі — жінки. Численні дослідження показали, що жінки в областях STEM (наука, технології, інженерія та математика) публікують менше матеріалів, отримують менше грошей за свої дослідження і не досягають у своїй кар'єрі більшого прогресу, ніж чоловіки.
Виділяють кілька причин, які заважають жінкам повірити в свої можливості, і тим самим обмежують їхню участь в наукових дослідженнях.
· По-перше, це вкорінена в суспільстві думка про те, що наука — чоловіча сфера діяльності, де представниці слабкої статі недоречні і небажані. Наприклад, згідно з дослідженням, проведеним інститутом Джини Девіс по гендеру в ЗМІ у 2015 році, лише 12 відсотків жіночих персонажів в кіно і на телебаченні працювали в сфері науки і техніки.
· По-друге, поширене переконання в тому, що жінка менш компетентна як вчений.
· По-третє, реальна "повсякденна" дискримінація: заниження оплати праці, наукового визнання і заохочення насамперед на високих рівнях.
Втім, гендерні програми останніх років роблять свою справу: все більше молодих жінок обирають для себе технічні спеціальності і шлях в науці, про розробки жінок-вчених почали розповідати в усьому світі.
Українські жінки теж ніколи не відставали від світових тенденцій, нам дійсно є чим пишатись. Причому на даний момент в Україні жінок у науці 46% — майже вдвічі більше, ніж в середньому у світі. Значно менше за своїх закордонних колег українські дослідниці жаліються і на гендерні упередження.
"Наука набуває жіночого обличчя. Зараз до жінки в науці почали ставитися ліберальніше. Позитивні зрушення на собі я вже відчула", — каже фізикиня Галина Клим.
А математикиня Юлія Безвершенко зазначає: "Популяризувати науку серед жінок треба зі шкільного віку — показувати їм можливості інженерії, програмування, науки. Спробувавши це, вони не будуть противитися можливості обрати такий шлях, якщо будуть відчувати в собі таку спроможність".
Наразі Україна займає 12 місце за кількістю жінок-вчених в рейтингу серед 41 країни світу. Українки успішно працюють у різних галузях наук. Найбільше науковиць у галузі суспільних (65,8%), медичних (65,2%), гуманітарних (60,3%) наук; у технічних науках — 34,1%.
З метою підтримки й відзначення талановитих науковиць та заохочення їх до розвитку української науки у 2018 році в Україні була запроваджена премія, яка є частиною глобальної Програми L'ORÉAL-ЮНЕСКО "Для жінок у науці". Вона створена для молодих жінок, які професійно займаються науковими дослідженнями у галузі STEM (наука, технології, інжиніринг, математика) і мають активну позицію у популяризації науки.
Ми ж вирішили розказати про видатних українок, які змінили і продовжують змінювати світ науки, щоб показати: дівчата можуть усе.
Наталія Полонська-Василенко – історикиня
Наша перша героїня ще з початку ХХ століття і аж до кінця життя вже у 1970-х роках займалася дослідженням історії та археології України, причому як в Україні, так і згодом в еміграції у Німеччині та Чехії. Вона у непростий історично для України час стала однією з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, тобто просувала ідею самостійності та безперервності українського історичного процесу. Наталія Полонська-Василенко – авторка майже 200 наукових праць, присвячених історії Запоріжжя та Південної України, які залишаються актуальними і досі.
Валентина Радзимовська – біологиня
Одним з найвидатніших імен нашої історії є Валентина Радзимовська – професорка, докторка медичних і фізіологічних наук, засновниця української школи фізіологів і біохіміків, а до того ж – громадська діячка. За політичну діяльність та участь у Спілкці визволення України у 1930-х роках Валентина Радзимовська була репресована радянською владою. Втім, це не завадило їй стати авторкою понад 60-ти праць із біохімії, патофізіології, педіатрії, психоневрології, фізіології, фтизіатрії. Як і її попередниця у нашому матеріалі, у 1945 році науковиця виїхала з України, емігрувавши спочатку до Німеччини, а потім – до США.
Радзимовська внесла величезний вклад у вивчення туберкульозу і лікування його у дітей.
Ніна Мороженко – фізикиня
Сонце хоча і найближча до нас зірка, але приховує в собі ще чимало цікавих загадок. Українська астрономикиня, геліофізикиня, докторка фізико-математичних наук, авторка 56 наукових праць Ніна Мороженко присвятила все своє життя вивченню будови нашого світила і процесів, які на ньому відбуваються. Адже все, що відбувається на Сонці, впливає на багато сфер людської діяльності. Без вивчення сонця неможливо зрозуміти не тільки те, яке майбутнє чекає на нашу цивілізацію, а і те, що відбувається в космосі – на далеких зірках, до яких так прагне дістатися людство. Наукові праці Ніни Мороженко щодо природи сонячних протуберанців були першими у світі і дали старт науковим дослідженням геліофізиків з багатьох країн. Суттєвий вклад української дослідниці в фізику сонця в которий раз демонструє, що фізика не є суто "чоловічою" наукою.
Ольга Броварець – біофізикиня
Українська біофізикиня, докторка фізико-математичних наук, лауреатка премії Scopus Awards Ukraine року в номінації "Найкращий колектив вчених, який досяг значних наукових результатів без західних колаборацій" і премії Президента України для молодих вчених, а ще – провідний науковий співробітник відділу молекулярної та квантової біофізики Інституту молекулярної біології і генетики НАН України. Ольга – наймолодша докторка наук в Україні, вона стала докторкою у віці 29 років. Зараз Ользі 34 роки і вона продовжує вивчати біофізику: її відкриття дають розуміння механізмів розвитку раку та багатьох інших хвороб, до яких призводять мутації. Саме Ольга вирахувала закономірність, за якою відбуваються мутації в ДНК, що призводять до раку і безлічі інших хвороб.
Отже, якщо ви – дівчинка, дівчина, жінка, неважливо, звідки, неважливо, скільки вам років, і ваше серце лежить до науки – не бійтеся. Йдіть туди сміливо. Адже ніщо не зупинить жінку, яка готова працювати і робити наукові відкриття!
09.02.2026 ГС до дня безпечного інтернету «Інформація – це знання»
День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) відзначається щорічно в лютому, щоб підвищити обізнаність про кібербезпеку, захист даних та протидію онлайн-загрозам, з закликом до відповідального користування мережею.
На сьогодні в Україні проблема безпеки дітей в Інтернеті постала особливо гостро. Аудиторія користувачів всесвітньої мережі дедалі розширюється, і її переважну частину становлять діти та підлітки, які не усвідомлюють повністю загроз, що можуть чекати у віртуальному просторі.
Саме тому сьогоднішнє наше заняття ми присвятимо темі «Ми за Безпечний Інтернет». Спробуємо дослідити позитивні і негативні наслідки Інтернету, сформулювати та засвоїти правила безпечної роботи в Інтернеті.
У давні часи, щоб отримати якусь інформацію про країну, життєвий статус про її народ та інше, люди використовували листи. А листи відправляли човном, пароплавом. «Доставка» інформації тривала місяць – півроку. Потім стільки ж люди чекали відповіді. З появою літаків на відправку листа і відповіді чекали вже не 2 місяці, а 2 тижні. З появою Інтернету лист відправляється і отримується відповідь через кілька секунд.
Отже, Інтернет – перспективний сектор економіки, який швидко розвивається.
У наш час сучасна молодь вільно володіє можливостями Інтернету та мобільних телефонів, а школярі, можливо, не розуміють, як без цього жив світ 20-22 роки тому.
На початку 1996 року по всьому світу нараховувалось 30 млн. користувачів Інтернету.
У даний час Інтернетом користується 710 029 070 людей. Найбільше зростання користуванням Інтернетом відбувається серед молоді.
У всьому світі діти та підлітки є найбільшими користувачами інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ). Вони широко користуються мобільними телефонами, включаючи пересилки МSМ і SМS, шукають інформацію на Інтернет-сторінках (повідомлення чи біографію письменників, композиторів, спортсменів та інших видатних людей), розвивають свій кругозір знань (шукають в Інтернеті ребуси, шаради, кросворди, головоломки та інші розвиваючі завдання для вивчення якої-небудь теми). Прочитують письменників твори, мають гарну підготовку до кожного уроку різних предметів.
Можна цікаво підготувати виховні чи інші класні, шкільні та позакласні заходи, які мають позитивні результати у вихованні молодого покоління. Можна ретельно самостійно підготуватись до іспитів (старшокласникам). Брати активну участь в електронних конкурсах, олімпіадах, конференціях не тільки міських, обласних, але й у Всеукраїнських, Міжнародних. Школярі пишуть листи та відправляють їх через електронну пошту, створюють свої блоги, спілкуються в чатах та соціальних мережах, обмінюються музикою та фільмами, обговорюють проблеми в форумах, розвиваючи своє мовлення, пам’ять, використовують веб-камеру, skype, та грають в он-лайнові ігри.
Ніколи раніше не було так легко, швидко та зручно знайти людей будь-якого віку, соціального статусу, статі, національності, рівня досвіду й дискутувати ними на якісь завгодно теми, що є цікавими для певних груп.
Безумовно, Інтернет є не тільки безпечним, але й небезпечним.
Надмірне перебування дітей за комп’ютером може призвести: до ізоляції сором’язливих дітей, відволікати їх від інших видів діяльності, таких як виконання домашньої роботи, заняття спортом, сон, спілкування з іншими дітьми, особливо нецензурною лексикою
В Інтернеті швидко розвивається злочинне спілкування. Агресивно налаштовані особи у своїй діяльності. Вони розповсюджують віруси, торгівлю людьми та дітьми через он-лайн, розповсюджують фільми з насильства та жорстокості над неповнолітніми, порнографії, зокрема, дитячої, залякування та приниження. Намагаються залучити неповнолітніх дітей до наркотичних засобів, суїциду, міжнаціональну та релігійну ворожнечу, расизм, фашизм, молодіжну агресивну течію, ігрову залежність з негативним змістом.
Небезпечні в Інтернеті контакти з незнайомими людьми та зустрічі з ними в реальності.
Діти молодшого та середнього віків повинні користуватися сімейною адресою електричної пошти, а не власною. Проте власна кореспонденція має залишатися у сімейній папці вхідних повідомлень, щоб батьки могли перевірити і застерегти вас, діти, про підозрілі на вигляд повідомлення. Також можна попрохати провайдера, які варіанти сімейних облікових записів електронної пошти він пропонує, та розглянути можливість використання фільтрів електронної пошти, що запобігає надходженню спаму.
Це є актуальною проблемою в даний час, тому не потрібно приховувати від батьків свою зайнятість в Інтернеті.
Правила безпеки в Інтернеті для дітей
1.Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятий час роботи в Інтернеті і сайти, до яких можуть заходити діти.
2.Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи.
3.Не давати нікому, крім батьків, свої паролі, навіть найближчим друзям.
4.Якщо знайти якусь інформацію, що турбує дітей, потрібно негайно сповістити про це батьків.
5.Якщо отримали лист, який містить лайливі, нецензурні слова, негайно сповістити батьків.
6. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.
7.Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбуватися в громадському місці й у присутності батьків.
8. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.
9. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.
10. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.
Пам’ятайте, що Інтернет – це лише інструмент, яким ви користуєтесь, щоб отримати відповіді на свої питання, підготувати реферати та доповіді, спілкуєтесь, якщо між вами величезні відстані. Користуйтеся Інтернетом із розумом.
04.02
ТВГ Актуальні професії сьогодні
Станом на початок 2026 року ринок праці демонструє два паралельних тренди: стрімку технологізацію (ШІ, хмарні рішення) та критичну потребу в реальному секторі (будівництво, логістика, медицина).
Ось перелік найбільш актуальних напрямів, розподілений за сферами:
1. Технології та Штучний інтелект (AI)
ШІ перестав бути просто трендом і став інструментом. Найбільший попит мають ті, хто вміє його налаштовувати та «навчати».
Інженер зі штучного інтелекту (AI Engineer): розробка моделей та впровадження архітектур на кшталт RAG.
Анотатор даних (Data Annotator): «вчителі» для нейромереж, які маркують дані для навчання ШІ.
Спеціаліст із кібербезпеки: через зростання цифрових загроз ці фахівці стають критично важливими для будь-якого бізнесу.
Аналітик даних (Data Scientist): перетворення «сирих» даних на стратегічні рішення для бізнесу.
2. Реальний сектор та відновлення (Актуально для України)
Через дефіцит кадрів та процеси відбудови, робітничі професії зараз часто оплачуються вище, ніж офісна робота середньої ланки.
Будівельники та інженери: монтажники, штукатури, виконроби та архітектори.
Логістика: водії вантажівок (категорії С, Е), диспетчери та менеджери з постачання.
Енергетика: фахівці з відновлюваної енергетики (сонячні, вітрові станції) та майстри з обслуговування енергомереж.
3. Медицина та соціальна сфера
Попит на фізичне та ментальне здоров'я стабільно зростає.
Психологи та психотерапевти: робота з ПТСР та ментальним здоров'ям залишається пріоритетом.
Реабілітологи та фізіотерапевти: через велику кількість ветеранів та постраждалих від війни.
Лікарі (хірурги, стоматологи): професії з високим рівнем відповідальності, які важко автоматизувати.
4. Робота з людьми та бізнес
Там, де потрібна емпатія та складні переговори, людина залишається незамінною.
HR-менеджери та рекрутери: у 2026 році спостерігається «ринок кандидата», тому компанії борються за таланти.
Менеджери з продажу (особливо в нерухомості): ринок новобудов демонструє активність.
Кризові комунікаційники та піарники: робота з репутацією в умовах нестабільності.
02.02
ГС до Дня боротьби з ненормативною лексикою
Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою відзначається 3 лютого.
1. Чому ми говоримо «погані» слова? (Психологія)
У цьому віці діти часто використовують лайку, щоб здаватися дорослішими або влитися в компанію. Варто пояснити:
Слова-паразити та «емоційні милиці»: Лайка часто виникає тоді, коли людині не вистачає словникового запасу, щоб висловити сильні почуття (гнів, подив, радість).
Ефект «червоної кнопки»: Чим більше щось забороняють, тим цікавіше це спробувати. Але справжня дорослість — це вміння керувати своїми емоціями без «брудних» слів.
2. Дивовижний експеримент з водою та рослинами
Один із найвідоміших способів наочно показати силу слова — згадати досліди Масару Емото (хоча це більше красива метафора, ніж сувора наука, на дітей вона справляє враження):
Суть: Вченим вдалося зафіксувати, як змінюється структура кристалів води під впливом музики та слів. Від класичної музики та слів «дякую», «любов» утворювалися красиві сніжинки. Від лайки та агресії — хаотичні, некрасиві плями.
Висновок: Людина на 70% складається з води. Уявіть, що роблять погані слова з нашим організмом!
3. Мовна «швидка допомога»: Чим замінити лайку?
Замість того, щоб просто забороняти, запропонуйте альтернативу. Українська мова неймовірно багата на колоритні вислови, які звучать кумедно і зовсім не образливо:
«Трясця твоїй матері!»
«А щоб тебе качка копнула!»
«Під три чорти!»
«Сто копанок чортів!»
Інтерактив: Запропонуйте учням створити власний «Словник крутих замінників» для моментів, коли хочеться виплеснути емоції.
4. Цікаві факти для обговорення
Вірус лайки: Дослідження показують, що нецензурна лексика діє як вірус: якщо в компанії один починає постійно лаятися, через тиждень це роблять усі.
Інтелект і словник: Люди з високим рівнем IQ зазвичай використовують лайку рідше, бо мають тисячі інших слів, щоб передати свій стан. Сленг — це «лінь» мозку.
Штрафи в світі: У деяких країнах (наприклад, у певних штатах США або Австралії) за лайку в громадських місцях можна отримати реальний штраф.
Вірус лайки: Дослідження показують, що нецензурна лексика діє як вірус: якщо в компанії один починає постійно лаятися, через тиждень це роблять усі.
Інтелект і словник: Люди з високим рівнем IQ зазвичай використовують лайку рідше, бо мають тисячі інших слів, щоб передати свій стан. Сленг — це «лінь» мозку.
Штрафи в світі: У деяких країнах (наприклад, у певних штатах США або Австралії) за лайку в громадських місцях можна отримати реальний штраф.
5. Практичні завдання на урок
| Активність | Що робити |
| Гра «Емоційне лото» | Назвати емоцію (злість, страх, розчарування) і підібрати до неї 3 ввічливих слова. |
| Дерево чистої мови | Учні пишуть на паперових листочках свої улюблені рідкісні українські слова і наклеюють на намальоване дерево. |
| Детективи | Порахувати, скільки «слів-паразитів» (типу, ну, е-е-е) ми вживаємо за одну хвилину розповіді про вихідні. |
30.01
ГКК Мінна безпека
28.01
ТВГ до Дня пам´яті героїв Крут (29.01) "Сум, біль і вічна слава"
Відеодовідка за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=VMue95yEP8s
29 січня в Україні віддають шану українським студентам, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.
29 січня українці відзначають День пам'яті Героїв Крут. Цього дня прийнято віддавати данину стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні воїни ЗСУ, стали на захист української держави від зовнішнього агресора.
Бій під Крутами - як це було
Наприкінці грудня 1917-го більшовицька влада Радянської Росії розпочала відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Її дратувало проголошення Україною незалежності, тому Москвою було створено окремий "український червоний уряд" у Харкові, який оголосив війну незалежній частині держави.
Наступ більшовиків військове командування України очікувало з Полтавського напрямку і відправило туди свіжі та найбоєздатніші підрозділи. Однак атака почалася з іншого боку.
У грудні 1917-го станцію Бахмач на Чернігівщині - важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії - охороняв загін Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького. Б. Хмельницького. На початку 1918 року до них надійшло підкріплення з Києва - 1-ша сотня Куреня студентів Січових Стрільців. Це були студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназисти старших класів. Вони зайняли оборону біля станції Крути. Вона розташована між Ніжином і Бахмачем, за 130 км від Києва.
Уранці 29 січня 1918 року більшовики пішли в наступ. За різними даними їх було від 4 до 6-7 тисяч. З українського боку в бою під Крутами брали участь 300-600 бійців. Бій тривав кілька годин: було відбито кілька атак, бойові втрати більшовиків становили до 300 убитих, без урахування полонених і поранених.
Українським військам віддали наказ відійти, щоб уникнути оточення. Однак, відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення - у сутінках вони втратили орієнтир і вийшли на станцію Крути, яку вже контролювали червоноармійці. Близько 30 юнаків узяли в полон, катували та стратили.
Наприкінці грудня 1917-го більшовицька влада Радянської Росії розпочала відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Її дратувало проголошення Україною незалежності, тому Москвою було створено окремий "український червоний уряд" у Харкові, який оголосив війну незалежній частині держави.
Наступ більшовиків військове командування України очікувало з Полтавського напрямку і відправило туди свіжі та найбоєздатніші підрозділи. Однак атака почалася з іншого боку.
У грудні 1917-го станцію Бахмач на Чернігівщині - важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії - охороняв загін Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького. Б. Хмельницького. На початку 1918 року до них надійшло підкріплення з Києва - 1-ша сотня Куреня студентів Січових Стрільців. Це були студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназисти старших класів. Вони зайняли оборону біля станції Крути. Вона розташована між Ніжином і Бахмачем, за 130 км від Києва.
Уранці 29 січня 1918 року більшовики пішли в наступ. За різними даними їх було від 4 до 6-7 тисяч. З українського боку в бою під Крутами брали участь 300-600 бійців. Бій тривав кілька годин: було відбито кілька атак, бойові втрати більшовиків становили до 300 убитих, без урахування полонених і поранених.
Українським військам віддали наказ відійти, щоб уникнути оточення. Однак, відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення - у сутінках вони втратили орієнтир і вийшли на станцію Крути, яку вже контролювали червоноармійці. Близько 30 юнаків узяли в полон, катували та стратили.
Бій під Крутами - цікаві факти
У бою під Крутами українські захисники змогли зупинити наступ більшовиків. Потім вони організовано відступили, дорогою руйнуючи мости та дороги. Завдяки цьому Симон Петлюра мав час придушити повстання більшовиків, яке тоді ж відбулося на заводі "Арсенал".
У ці дні тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу - Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. У цей момент було важливим те, що українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради.
9 лютого 1918 року підписали Берестейський мирний договір, згідно з яким УНР була визнана самостійною державою, а її сили оборони отримали підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.
У бою під Крутами українські захисники змогли зупинити наступ більшовиків. Потім вони організовано відступили, дорогою руйнуючи мости та дороги. Завдяки цьому Симон Петлюра мав час придушити повстання більшовиків, яке тоді ж відбулося на заводі "Арсенал".
У ці дні тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу - Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією. У цей момент було важливим те, що українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради.
9 лютого 1918 року підписали Берестейський мирний договір, згідно з яким УНР була визнана самостійною державою, а її сили оборони отримали підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.
26.01
ГС до Дня пам´яті жертв Голокосту (27.01)
Як події Голокості вплинули на хід історії України:
https://www.youtube.com/watch?v=CmAj3FcmZTk
Щороку у січні світ відзначає День пам’яті жертв Голокосту, пов’язаний із визволенням концтабору Аушвіц у 1945 році. Під час трагедії Україна зазнала величезних втрат - близько 1,5 мільйона євреїв були знищені на її території. Водночас українці проявляли масовий опір і рятували тисячі життів.
Коли День пам'яті жертв Голокосту в Україні
Варто запам'ятати, що 27 січня - День пам'яті жертв Голокосту в усьому світі та в нашій країні. Цю дату встановила Генеральна асамблея ООН у 2005 році як День пам’яті. Вона пов’язана зі звільненням у 1945 році в’язнів концтабору Аушвіц військами 60-ї армії Першого Українського фронту біля польського Освенцима. Саме звільнення Аушвіца - одного з найстрашніших символів нацистських злочинів - стало знаком припинення Голокосту.
"Хоча насправді мало людей знають, що після звільнення в'язнів Радянський Союз потім ще використовував Аушвіц як свою власну в'язницю і місце тортур", - наголосив Дробович.
Що важливо знати про Голокост в Україні
"На жаль, на території України нацисти знищили близько чверті всіх єврейських жертв Голокосту - приблизно 1,5 мільйона з понад 6 мільйонів убитих. Водночас саме в Україні був значний опір нацизму й масове рятування євреїв: країна посідає одне з провідних місць у світі за їх кількістю", - наголосив експерт.
Саме тому, за його словами, для українців та українського історичного контексту, це є надзвичайно важливою темою.
Водночас про цю страшну трагедію є чимало міфів. В День пам'яті Голокосту експерт розвінчав кілька з них.
"Дуже довгий час історія Голокосту на території України була маловідома в широкому контексті, тому що Радянський Союз був антисемітською країною та системно на державному рівні переслідував євреїв і зокрема замовчував історію Голокосту, тому найбільша проблема якраз в тому, що мало людей знають про трагедію, її масштаби. Наприклад, за різними даними понад 400 гетто було на території України й в абсолютно різних містах", - зазначив він.
Дробович додав, що багато мешканців міст, де в роки війни існували гетто або діяли нацистські табори, досі не знають про це. Саме необізнаність є однією з найбільших проблем пам’яті. Її підсилює небезпечний міф, нав’язаний тоталітарною комуністичною пропагандою, нібито трагедія Голокосту - "чужа", не пов’язана з українцями.
"Це форма відчуження від власної історії. Голокост - не лише загальнолюдська трагедія, а й безпосередня частина історії України, адже єврейська спільнота століттями була невід’ємною складовою українського суспільства - сусідами, друзями, родинами. Тобто сильно інтегровані", - зазначив він.
Водночас виокремити "більш" чи "менш" постраждалі регіони складно, однак найбільших втрат зазнали населені пункти, де єврейська громада традиційно становила значну частину населення.
"Масові вбивства й гетто існували всюди, де мешкали єврейські громади - від Маріуполя, Харкова й Одеси до Києва, Вінниці та сотень менших міст і селищ. Євреї жили практично по всій території України, тож майже кожна громада має власну трагічну сторінку Голокосту", - зазначив Антон Дробович.
26.12
ТБ на зимові канікули
ТВГ Правила безпеки під час новорічних свят
ГС Новорічні свята в Україні
- Вінки та гірлянди: Різдвяні вінки з ялинкових гілок, прикрашені кулями, стрічками, шишками, символізують вічне життя та надію, а свічки в них - світло, що освітило світ.
- Колядки й щедрівки: Молодь ходить від хати до хати, співаючи пісні та бажаючи господарям добробуту.
- Загадування бажань: Підсумовуючи рік, загадують найпотаємніші мрії на майбутнє, вірячи в їх здійснення.
- Святочні дні:
- Святвечір (24 грудня / 6 січня): Початок святкового циклу.
- Різдво Христове (25 грудня): Головне свято народження Христа.
- Щедрий вечір (31 грудня/13 січня): Вечір напередодні Старого Нового року.
- Водохреща (6 січня/19 січня): Завершальне свято зими.
- Вінок: Коло – символ вічного життя; зелень – символ життя; свічки – символ світла та Спасіння.
- Кольори: Червоний (радість), зелений (життя), золотий (багатство), білий (чистота).
- Теплі сімейні вечірки, тематичні вечірки з іграми та квестами.
- Подорожі, щоб зустріти свята в іншому місці.
- Обмін подарунками та побажаннями миру, щастя і достатку.
- Пишемо Новий рік, Різдво, Щедрий вечір з великої літери, а "новорічні свята", "різдвяні вінки" – з малої.
19.12
ГС "Правила безпект для мене, тебе і хвостика"
- Ходити лише тротуарами, переходити дорогу на зелений сигнал світлофора, переконавшись у безпеці, дивитися праворуч і ліворуч.
- Не переходити дорогу на поворотах, не вибігати раптово.
- У транспорті не відволікати водія, не висовувати руки/голову у вікна, користуватися ременями безпеки.
- Не гратися сірниками, запальничками; не вмикати багато приладів одночасно.
- Не залишати речі біля обігрівачів, не сушити речі над плитою.
- Не ховатися під час пожежі (у шафах, під ліжком); негайно виходити з приміщення, зачинивши двері.
- Телефонувати 101.
- Не брати незнайомі предмети, не кидати їх у вогонь, повідомляти дорослих про такі знахідки.
- Не залазити на дахи, у підвали, на залізничні вагони.
- Не хуліганити, не кидати каміння в транспорт, не псувати майно.
- Мити руки після контакту з тваринами.
- Гратися тільки у відведених для цього місцях (не на сходах, не біля будівельних майданчиків).
- Уникати стрибків з висоти та пірнання в невідомі місця.
- Не розмахувати руками біля бджіл та ос, використовувати репеленти, мати під рукою ліки від алергії, якщо потрібно.
- Часто мити руки з милом, особливо після вулиці та тварин.
- Не їсти незнайомі гриби, перевіряти їх безпечність перед вживанням.
- Під час пандемії дотримуватись соціальної дистанції, носити маски, часто мити руки.
17.12
ТВГ "Світ очима українських художниць"
Українське мистецтво може пишатися не лише своєю історією, а й видатними майстринями, які вплинули на його розвиток і залишили неповторний слід у світовій культурі. Їхні роботи пронизані емоціями, культурною спадщиною та неймовірним талантом.
Як звали найпопулярніших українських художниць та чим вони прославилися, розповідає РБК-Україна (проєкт Styler).
Катерина Білокур
Катерина Білокур - яскрава представниця жанру "наївного мистецтва", яка залишила свій слід в українському мистецтві, не маючи професійної освіти.
Її творчість зародилася в дитинстві: дівчина малювала на стінах вуглинками або потайки брала полотно та тікала в поле, щоб створити свої шедеври.
Вона виготовляла пензлики з шерсті тварин і гілочок дерев, а фарбами їй слугували настої буряка, бузини та калини.
Ця проста селянка з Богданівки на Полтавщині мала неймовірне заповзяття до малювання, щодня вільну хвилину присвячуючи простим, але живописним об'єктам - листочкам, квіточкам, травинкам. Її роботи вражали колоритом і детальністю, ніби ці предмети оживали на полотні.
Катерина Білокур - яскрава представниця жанру "наївного мистецтва", яка залишила свій слід в українському мистецтві, не маючи професійної освіти.
Її творчість зародилася в дитинстві: дівчина малювала на стінах вуглинками або потайки брала полотно та тікала в поле, щоб створити свої шедеври.
Вона виготовляла пензлики з шерсті тварин і гілочок дерев, а фарбами їй слугували настої буряка, бузини та калини.
Ця проста селянка з Богданівки на Полтавщині мала неймовірне заповзяття до малювання, щодня вільну хвилину присвячуючи простим, але живописним об'єктам - листочкам, квіточкам, травинкам. Її роботи вражали колоритом і детальністю, ніби ці предмети оживали на полотні.
Марія Примаченко
Марія Примаченко - одна з найяскравіших представниць наївного мистецтва, відома своїми примхливими звірями та казковими образами. Її творчість, хоч і має сільське походження, не можна вважати наївним в прямому сенсі.
У химерному світі художниці є місце для болю, криз та двозначності, відображаючи складність її біографії.
Примаченко визнали, коли їй було 28 років, після того, як вона вже мала досвід у школі народних майстрів, вишиванні рушників, розписуванні стін і малюванні картин.
У 1920–1930-х роках в СРСР зацікавилися народним мистецтвом, яке вважали самобутнім і ідеологічно правильним.
З 1936 року її роботи почали активно представляти на міжнародних виставках, зокрема у Парижі, що принесло їй популярність та нову мотивацію.
Марія Примаченко - одна з найяскравіших представниць наївного мистецтва, відома своїми примхливими звірями та казковими образами. Її творчість, хоч і має сільське походження, не можна вважати наївним в прямому сенсі.
У химерному світі художниці є місце для болю, криз та двозначності, відображаючи складність її біографії.
Примаченко визнали, коли їй було 28 років, після того, як вона вже мала досвід у школі народних майстрів, вишиванні рушників, розписуванні стін і малюванні картин.
У 1920–1930-х роках в СРСР зацікавилися народним мистецтвом, яке вважали самобутнім і ідеологічно правильним.
З 1936 року її роботи почали активно представляти на міжнародних виставках, зокрема у Парижі, що принесло їй популярність та нову мотивацію.
Алла Горська
Алла Горська - одна з найяскравіших постатей мистецької сцени шістдесятих років у Києві, чия творчість і життя залишили значний слід в українській культурі.
Вона стала відомою не лише завдяки своїм десяткам монументальних панно, унікальним мозаїкам, що прикрашають публічні простори України, а і як активна громадська діячка, що об’єднала навколо себе численних митців, таких як Василь Стус, Ліна Костенко та Іван Драч.
Після закінчення Київської художньої школи імені Шевченка із золотою медаллю, Алла почала створювати роботи, що відповідали офіційним вимогам радянського мистецтва, проте її діяльність швидко перетворилася на активний захист української інтелігенції.
З 1965 року Горська активно виступала на захист заарештованих митців, підписуючи листи з вимогами їх звільнення. Її відчайдушність і сміливість вражали навіть представників КДБ, які не раз викликали художницю для залякувань.
Алла Горська - одна з найяскравіших постатей мистецької сцени шістдесятих років у Києві, чия творчість і життя залишили значний слід в українській культурі.
Вона стала відомою не лише завдяки своїм десяткам монументальних панно, унікальним мозаїкам, що прикрашають публічні простори України, а і як активна громадська діячка, що об’єднала навколо себе численних митців, таких як Василь Стус, Ліна Костенко та Іван Драч.
Після закінчення Київської художньої школи імені Шевченка із золотою медаллю, Алла почала створювати роботи, що відповідали офіційним вимогам радянського мистецтва, проте її діяльність швидко перетворилася на активний захист української інтелігенції.
З 1965 року Горська активно виступала на захист заарештованих митців, підписуючи листи з вимогами їх звільнення. Її відчайдушність і сміливість вражали навіть представників КДБ, які не раз викликали художницю для залякувань.
Тетяна Яблонська
У 20 столітті Яблонська стала символом українського соцреалістичного живопису, отримавши статус непорушної лідерки. Її твори регулярно з’являлися на важливих виставках, і навіть в умовах тоталітарного режиму їй дозволяли більше, ніж іншим художникам. Це створювало навколо Яблонської суперечливу атмосферу - від захоплення до заздрощів.
Дві ключові причини визначають її велич. По-перше, вона виховала сотні митців, викладаючи в Київському художньому інституті з 1944 року до кінця свого життя.
По-друге, Яблонська постійно змінювалася і не боялася експериментувати, навіть перебуваючи на вершині своєї кар'єри. Її найвідоміша картина "Хліб", створена в 1949 році, стала одним із найтитулованіших творів у Радянському Союзі.
У 20 столітті Яблонська стала символом українського соцреалістичного живопису, отримавши статус непорушної лідерки. Її твори регулярно з’являлися на важливих виставках, і навіть в умовах тоталітарного режиму їй дозволяли більше, ніж іншим художникам. Це створювало навколо Яблонської суперечливу атмосферу - від захоплення до заздрощів.
Дві ключові причини визначають її велич. По-перше, вона виховала сотні митців, викладаючи в Київському художньому інституті з 1944 року до кінця свого життя.
По-друге, Яблонська постійно змінювалася і не боялася експериментувати, навіть перебуваючи на вершині своєї кар'єри. Її найвідоміша картина "Хліб", створена в 1949 році, стала одним із найтитулованіших творів у Радянському Союзі.
Соня Делоне
Соня Делоне - видатна художниця, яка здобула популярність у 1920-х роках, коли її ім’я знали всі паризькі художники. Справжнє ім’я Соні - Сара Іллівна Штерн.
Вона народилася в 1885 році в Полтаві, де мешкав її батько - управитель цвяхового заводу, а також часто відвідувала Одесу, звідки була родом її мати.
Соня Делоне з дитинства багато подорожувала, але найкраще реалізувала себе у Франції, де разом із чоловіком заснувала новий напрям у живописі - симультанізм.
Вона розробила власну теорію, згідно з якою форма підпорядковується кольору, а не панує над ним. Форма, за її концепцією, мала будуватися не через світлотінь, а завдяки глибині самого кольору.
Таким чином, творчість Соні Делоне розширила уявлення про вплив кольору на людське сприйняття, а психологія кольору стала важливим інструментом сучасного дизайну.
Соня Делоне - видатна художниця, яка здобула популярність у 1920-х роках, коли її ім’я знали всі паризькі художники. Справжнє ім’я Соні - Сара Іллівна Штерн.
Вона народилася в 1885 році в Полтаві, де мешкав її батько - управитель цвяхового заводу, а також часто відвідувала Одесу, звідки була родом її мати.
Соня Делоне з дитинства багато подорожувала, але найкраще реалізувала себе у Франції, де разом із чоловіком заснувала новий напрям у живописі - симультанізм.
Вона розробила власну теорію, згідно з якою форма підпорядковується кольору, а не панує над ним. Форма, за її концепцією, мала будуватися не через світлотінь, а завдяки глибині самого кольору.
Таким чином, творчість Соні Делоне розширила уявлення про вплив кольору на людське сприйняття, а психологія кольору стала важливим інструментом сучасного дизайну.
15.12
ГС "Гендерна рівність: підлітки та нові можливості у суспільстві"
1. Що таке гендерна рівність?
Гендерна рівність — це коли всі люди, незалежно від їхньої статі (хлопець ти чи дівчина), мають однакові права, можливості та повагу.
Це НЕ означає, що хлопці та дівчата мають стати однаковими фізично. Це означає, що твій гендер не повинен бути перешкодою для твоїх бажань чи успіху.
Простий приклад: Якщо дівчина хоче стати програмісткою або водити вантажівку, ніхто не має казати їй: "Це не жіноча справа". Якщо хлопець хоче стати дизайнером одягу або вихователем, ніхто не має сміятися з нього, що це "не по-чоловічому".
2. Головний ворог — Стереотипи
Стереотипи — це як тісні коробки, в які суспільство намагається нас запхати. Ти напевно чув(ла) такі фрази:
"Хлопці не плачуть" (Це шкідливо, бо хлопці теж мають почуття і право їх виражати).
"Дівчата слабкі / погано знають математику" (Це неправда, інтелект і сила не залежать від статі).
"Ти ж дівчинка, ти маєш бути ніжною" або "Ти ж мужик, ти маєш бути агресивним".
Чому це погано? Тому що це обмежує твій вибір. Замість того, щоб бути собою, підлітки часто намагаються грати роль, щоб "вписатися".
3. Чому рівність вигідна всім?
Існує міф, що гендерна рівність потрібна тільки дівчатам. Насправді від неї виграють усі:
Для дівчат:
Можливість обирати будь-яку професію (від науки до спорту) і отримувати за неї справедливу зарплату.
Відсутність тиску, що головне в житті — це "вдало вийти заміж" та "бути господинею".
Безпека і право казати "ні".
Для хлопців:
Емоційна свобода: Можна не боятися бути вразливим, просити про допомогу чи плакати, коли боляче.
Зняття тягаря: Не обов'язково бути "єдиним годувальником" або "супергероєм", який вирішує всі проблеми сам.
Можливість обирати творчі хобі без страху осуду.
4. Як це виглядає в реальному житті підлітка?
Ось декілька ситуацій, де працює рівність:
Домашні обов'язки: Немає "жіночої" роботи (мити посуд) і "чоловічої" (виносити сміття). Кожен має прибирати за собою і допомагати вдома. Вміти приготувати їжу чи пришити ґудзик корисно всім.
Стосунки: Це партнерство. Ніхто не є "головним" тільки через стать. Хлопець не "володіє" дівчиною, а дівчина не має маніпулювати хлопцем. Все будується на згоді та повазі.
Зовнішність: Дівчата можуть носити коротке волосся і не фарбуватися, якщо не хочуть. Хлопці можуть слідкувати за шкірою та стилем. Це нормально.
5. Що ти можеш зробити вже зараз?
Помічай стереотипи. Якщо чуєш жарт про "тупих блондинок" або фразу "не будь як дівчисько", задумайся: чому це вважається образою?
Поважай вибір інших. Якщо твій друг-хлопець пішов на танці, а подруга — на бокс, підтримай їх. Це круто!
Будь собою. Не дозволяй фразі "ти ж хлопець/дівчина" диктувати, ким тобі бути.
Головна думка: Гендерна рівність — це про свободу. Свободу обирати свій шлях, не озираючись на те, що про це думають люди з минулого століття.
12.12
ГКК до дня вшанування пам’яті ліквідаторів ЧАЕС
14 грудня – день, коли Українська держава вшановує героїчний подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
День встановлений в Україні згідно з Указом Президента від 10 листопада 2006 року на згадку про завершення 14 грудня 1986 року будівництва саркофагу над четвертим зруйнованим енергоблоком ЧАЕС.
26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, що на Київщині, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – Чорнобильська аварія. Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життями і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення.
Сьогодні ми згадуємо їх – тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі. Попри величезну ціну, яку довелося заплатити, самі ліквідатори-чорнобильці нерідко називають 14-те грудня святом. Це дата – данина світлій пам’яті загиблим рятівникам, це шана усім, хто героїчно пройшов «пекельну зону лиха» і зумів залишитися живим.
Чорнобильська катастрофа – найбільша за всю історію ядерної енергетики. В житті українців Чорнобиль є великою раною болю і втрат. Масштаби лиха та важкість наслідків стали найтяжчими в історії нашої планети. Героїзм ліквідаторів врятував мільйони життів, врятував Світ. Ціною свого життя і здоров’я, під великими дозами опромінення вони зупинили невидимого і дуже підступного ворога. Більше 6 тисяч подолян, одні з перших кинулись на ліквідацію аварії. На жаль, не всі вийшли з того пекла живими, багатьох не стало згодом… Низький уклін захисникам-чорнобильцям, світла пам’ять тим, кого немає з нами.
Сьогодні наш обов’язок – пам’ятати про учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які є прикладом мужності, самовідданості та високого професіоналізму.
Цьогоріч відзначається 39-а річниця від дня катастрофи планетарного масштабу, від дня, який назавжди змінив історію та долі тисяч людей. Пам’ятаємо…
10.12
ТВГ "Мої права в сучасному суспільстві"
🌍 Права Людини: Загальні Принципи
Права людини — це фундаментальні права та свободи, які належать кожній людині від народження, незалежно від її національності, місця проживання, статі, етнічного походження, кольору шкіри, релігії, мови чи будь-якого іншого статусу. Вони закріплені у міжнародних документах, таких як Загальна декларація прав людини (ЗДПЛ).
Основні категорії прав:
1. 🧍 Особисті (Громадянські) Права
Вони захищають життя, свободу та безпеку людини.
Право на життя: Кожна людина має невід'ємне право на життя.
Право на свободу та особисту недоторканність: Ніхто не може бути підданий рабству, примусовій праці, тортурам чи нелюдському поводженню.
Право на повагу до приватного життя: Захист особистого життя, кореспонденції, честі та гідності.
Свобода думки, совісті та релігії: Можливість сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної.
2. 🗳️ Політичні Права
Дають можливість брати участь в управлінні державою.
Право на участь в управлінні державою: Можливість обирати та бути обраним (для повнолітніх).
Право на свободу мирних зібрань та об'єднань: Можливість створювати партії, профспілки та брати участь у мітингах.
Право на свободу вираження поглядів (свобода слова).
3. 💼 Економічні, Соціальні та Культурні Права
Стосуються добробуту та розвитку особистості.
Право на працю та справедливі умови праці: Включаючи рівну оплату за рівну працю.
Право на соціальне забезпечення: Захист у разі безробіття, хвороби чи старості.
Право на освіту: Початкова освіта має бути обов'язковою і безкоштовною.
Право на достатній життєвий рівень: Право на харчування, житло та медичний догляд.
Право на участь у культурному житті суспільства.
🧒 Права Підлітків (Дітей)
Підлітки (діти) мають усі вищезазначені права людини, але також мають додаткові права, які враховують їхній вік, вразливість, потребу в захисті та особливості розвитку. Ці права закріплені на міжнародному рівні Конвенцією ООН про права дитини.
В Україні, згідно із законодавством, дитиною вважається особа до 18 років. Права підлітків можна розділити на чотири основні групи:
1. 🛡️ Права на Захист (Protection)
Це права, які забезпечують безпеку дитини від будь-якої шкоди, насильства, експлуатації та зневаги.
Право на захист від усіх форм насильства: Фізичного, психологічного, сексуального.
Право на захист від економічної експлуатації (наприклад, небезпечна або надмірна праця).
Право на захист від незаконного вживання наркотичних засобів.
Право на захист від збройних конфліктів.
2. 👶 Права на Забезпечення (Provision)
Це права, які гарантують отримання необхідних ресурсів та послуг для повноцінного розвитку.
Право на ім'я та набуття громадянства одразу після народження.
Право на освіту: Обов'язкова середня освіта.
Право на медичне обслуговування.
Право на харчування, житло та одяг (забезпечується батьками або державою).
3. 🕊️ Права на Участь (Participation)
Це права, які дозволяють дітям і підліткам висловлювати свої погляди та бути почутими в рішеннях, що їх стосуються.
Право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому її поглядам приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Право на свободу думки, совісті та релігії (з урахуванням керівництва батьків).
Право на свободу асоціацій та мирних зібрань.
4. 🧭 Права на Розвиток (Development)
Це права, що сприяють розвитку особистості дитини та її потенціалу.
Право на всебічний розвиток: Фізичний, психічний, духовний, моральний та соціальний.
Право на відпочинок і дозвілля, а також право брати участь в іграх і культурному житті.
Право на інформацію.
⚖️ Особливості в Сучасному Суспільстві
У сучасному світі права людини та підлітків набувають нових вимірів, зокрема через розвиток технологій:
Права в цифровому просторі: Виникає потреба в захисті від кібербулінгу, шахрайства, експлуатації та захисту персональних даних в інтернеті. Підлітки мають право на безпечний доступ до інформації.
Екологічні права: Дедалі важливішим стає право на здорове довкілля. Підлітки та молодь є активними учасниками руху за захист клімату та екологічні зміни.
Інклюзія та різноманіття: Суспільство приділяє більше уваги забезпеченню прав людей з інвалідністю, представників різних етнічних груп та ЛГБТК+ спільноти.
Важливо пам'ятати: Здійснення твоїх прав не повинно порушувати права та свободи інших людей. Зі зростанням віку зростає і міра відповідальності за свої дії.
08.12
ГС "Як підліткам знайти собі хобі?"
- Запитайте себе: Що приносить радість? Що змушує очі горіти?.
- Згадайте дитинство: Чим любили займатись раніше? Можливо, це ключ.
- Пробуйте нове: Ліплення, танці, музика, кулінарія, йога, садівництво, фотографія, відеозйомка.
- Використовуйте технології: Створення контенту (блоги, відео), програмування, графічний дизайн.
- Творчість: Письменство (вірші, оповідання, есе), малювання, створення хендмейд-речей.
- Спорт: Боулінг, волейбол, дзюдо, теніс, подорожі, риболовля (якщо є інтерес).
- Квести: Організуйте квест по місту чи будинку.
- Волонтерство: Допомога в притулках для тварин, екологічних організаціях, сусідам; це дає нових друзів.
- Почніть з малого: Спробуйте кілька занять по кілька уроків. Якщо не зайде – не біда, спробуйте інше.
- Знайдіть компанію: Запишіться на гурток разом із другом/подругою – соціальний аспект важливий.
- Не бійтеся невдач: Кожен починає з нуля. Це експеримент.
- Використовуйте інтернет: Безліч майстер-класів, ідей, блогів та каналів (YouTube, блоги) для натхнення.
- Покажіть підтримку: Батьки можуть запропонувати спільні заняття, як-от приготування страв або перегляд корисного фільму з обговоренням.
05.12
ГКК до Дня ЗСУ «ЗСУ оберігають мир»
Одним із найважливіших атрибутів державності, гарантом безпеки та свободи України є її Збройні сили. 6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День збройних сил України. Щодня тисячі бійців ЗСУ захищають країну на передовій, охороняють її кордони на землі, у воді та в повітрі.
Українське військо спирається на багатовікову історію та славні традиції. Символічно збігається з початком Першого Зимового Походу армії УНР. Виставка «Українське військо: 1917–1921» Українського інституту національної пам’яті розповідає про початки Українського війська та його організацію, легендарних командирів, роди військ, однострої та відзнаки, зброю, найвизначніші військові формації та бойові операції 1917-1921 років, вшанування пам’яті і відновлення мілітарних традицій.
Більше про цей день за посиланням:
https://www.rada.gov.ua/news/Novyny/200348.html
03.12
ТВГ до міжнародного дня людей з особливими потребами
Щороку 3 грудня разом із світовою спільнотою Україна відзначає Міжнародний день людей з обмеженими можливостями. Це ті, хто з певних причин не може повноцінно забезпечувати себе, доглядати за собою. Інвалідність може бути вродженою і набутою в результаті травм, інфекцій, тощо. На їхню долю випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.
Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.
01.12
ГС до всесвітнього дня боротьби зі СНІДом
1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом — день пам’яті, солідарності та спільної боротьби з ВІЛ/СНІДом. Цей день нагадує: подолання ВІЛ/СНІДу залишається серед ключових викликів сучасної системи охорони здоров’я.
Для України боротьба з ВІЛ-інфекцією не припиняється навіть в умовах війни — усі програми з профілактики, діагностики та лікування тривають.
Орієнтир України залишається незмінним — досягнути цілей UNAIDS 95-95-95, дотримуючись сучасних підходів до профілактики, діагностики ВІЛ та лікування людям, які живуть з ВІЛ.
«Держава реалізує та розвиває напрацювання, досягнуті спільними зусиллями з національними та міжнародними партнерами. Щомісяця в Україні понад 200 тисяч людей тестуються на ВІЛ і понад 700 починають отримувати лікування. На сьогодні понад 115 тисяч людей, які живуть з ВІЛ, отримують це лікування безоплатно — за кошти держави та міжнародних донорів. Тільки спільними зусиллями ми можемо досягнути тих цілей, які ставить перед нами суспільство і міжнародна спільнота, а саме - контролювати епідемію ВІЛ в Україні», — заявив Генеральний директор Центру громадського здоров’я Володимир Курпіта.
Ситуація щодо ВІЛ-інфекції в Україні
Станом на 1 жовтня під медичним наглядом у закладах охорони здоров’я України перебувало 133 382 людини, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ). Щороку продовжують реєструвати тисячі нових випадків.
На жаль, понад 50% випадків ВІЛ-інфекції діагностують на пізніх стадіях, з низькими показниками імунітету та розвитком опортуністичних інфекцій. За 9 місяців 2025 року СНІД став причиною смерті 2 578 людей.
Протягом останніх років Україна досягла значного прогресу в організації профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції:
- забезпечено доступне тестування усіх груп населення — за 9 місяців цього року 1 910 366 людей були обстежені на ВІЛ;
- 86,6% — понад 115 тис. — людей, які живуть з ВІЛ та перебувають під медичним наглядом, отримують антиретровірусну терапію (АРТ);
- 96% ЛЖВ, які отримують АРТ, досягли невизначуваного рівня вірусного навантаження;
- за 9 місяців цього року доконтактну профілактику ВІЛ (ДКП) отримали понад 10 тисяч осіб.
Обізнаність — важливий крок до змін
Боротьба з ВІЛ-інфекцією — це спільна робота не лише лікарів і організацій, а й кожного з нас. Недостатня поінформованість про захворювання і страх дізнатися діагноз досі залишаються перепоною у протидії ВІЛ. Щоб подолати страх і упередженість, кожен з нас має:
- знати основні шляхи передачі ВІЛ (кров, незахищений секс, від матері до дитини) і що не варто боятися побутових контактів, рукостискання, обіймів;
- поширювати тільки підтверджену інформацію про ВІЛ, не повторювати міфи.
Прості звички, що мають значення
Кожен із нас може долучитися до протидії ВІЛ-інфекції:
- використовуйте презервативи під час статевого контакту;
- регулярно проходьте тестування, особливо якщо маєте кількох партнерів або не впевнені у статусі партнера.
Завдяки сучасним препаратам ВІЛ-інфекцію можна тримати під контролем:
- ДКП — антиретровірусні препарати, які приймають люди без ВІЛ перед ризикованим контактом, щоб не інфікуватися. ДКП ефективна, якщо прийняти її не пізніше 2-24 годин перед імовірним ризиком інфікування;
- постконтактна профілактика (ПКП) — антиретровірусні препарати, які приймають люди без ВІЛ після можливого контакту з ВІЛ, щоб не інфікуватися. ПКП ефективна, якщо почати приймати її не пізніше 72 години після ризикованого контакту;
- АРТ — антиретровірусні препарати, які приймають люди, які живуть із ВІЛ. Після 6 місяців регулярного прийому АРТ досягається невизначуваний рівень вірусного навантаження — а це означає, що вірус не передається статевим шляхом (Н=Н: не визначається — не передається).
Ці послуги доступні в Україні безоплатно в рамках державних програм і донорської підтримки.
Що може зробити кожен з нас уже сьогодні
ВІЛ — це хронічне захворювання, яке можна контролювати. Але щоб зупинити епідемію, потрібні не лише ліки, а й знання, людяність, культура безпеки, що залежить від кожного з нас:
- пройдіть тестування на ВІЛ та заохочуйте інших;
- говоріть про ВІЛ відкрито і без осуду;
- поширюйте тільки достовірну інформацію про ВІЛ;
- підтримуйте людей, які живуть із ВІЛ;
- скористайтесь ДКП, якщо маєте ризиковану поведінку.
І головне — долучайтеся до подолання СНІДу не лише 1 грудня, а щодня.
28.11
ГКК до Всесвітнього Дня Співчуття (World Compassion Day)
Всесвітній день співчуття, відомий також як Всесвітній день милосердя (World Compassion Day, WCD), є важливим міжнародним днем, присвяченим просуванню ідеалів ненасильства, доброти та співчуття у всьому світі.
🗓️ Коли відзначається?
Цей день відзначається щорічно 28 листопада.
✨ Історія та Основна Ідея
Засновник: Свято було започатковано у 2012 році з ініціативи індійського поета, журналіста та громадського діяча Притиша Нанді (Pritish Nandy).
Батьківщина: Батьківщиною свята стала Індія, що не дивно, оскільки ідеали співчуття глибоко вкорінені у філософській та релігійній спадщині країни (індуїзм, буддизм, джайнізм).
Центральний Принцип – Ахімса: Головна ідея Дня — пропаганда ахімси.
Ахімса (санскр. ahimsa) — це давній індійський принцип поведінки, який означає ненасильство, уникнення заподіяння шкоди чи болю будь-якій живій формі (людям, тваринам, рослинам) ні дією, ні словом, ні навіть думкою.
Саме філософія ахімси значно вплинула на концепцію ненасильницького опору Махатми Ганді.
Перший День: Вперше Всесвітній день співчуття був відзначений у Мумбаї (Індія) у 2012 році, за участі Далай-лами XIV. Тоді особливу увагу приділили добробуту тварин та важливості вегетаріанства.
💖 Мета та Значення Дня
Головна мета Всесвітнього дня співчуття — нагадати суспільству про важливу роль цих цінностей у нашому житті та надихнути людей на активні дії.
Глобальна єдність: День підкреслює нашу спільну людяність і об'єднує людей різних культур.
Психологічний добробут: Активні прояви співчуття (добрі вчинки) позитивно впливають на емоційний стан, вивільняючи ендорфіни.
Зміцнення стосунків: Співчуття сприяє розумінню та повазі, поглиблюючи міжособистісні зв'язки.
Заклик до дії: День закликає робити конкретні добрі справи у своїх громадах та звертати увагу на соціальні, політичні та екологічні проблеми, що потребують гуманного вирішення.
💡 Як відзначають?
Цього дня людей заохочують:
Здійснювати добровільні акти милосердя та доброти.
Брати участь у благодійних акціях та волонтерських проєктах.
Проводити освітні заходи (уроки, лекції, семінари), присвячені емоційному інтелекту, ненасильству та емпатії.
Замислитися над своїм ставленням до тварин та навколишнього середовища, пропагуючи свідомий спосіб життя.
Символом Дня іноді виступає Дерево Співчуття з птахами, що сидять на його гілках, що символізує співчуття до всього живого.
Це свято є нагадуванням про те, що співчуття має бути не лише щорічним святом, а й щоденною практикою.
26.11
ТВГ "Як себе знайти у житті?"
Це глибоке і важливе питання. Знайти своє покликання — це подорож самопізнання, яка вимагає часу, роздумів та дій. Покликання часто лежить на перетині ваших талантів, пристрастей та потреб світу.
Ось кілька кроків і стратегій, які можуть допомогти вам у цьому пошуку:
1. 🧭 Самопізнання (Хто Ви Є?)
Визначте свої сильні сторони та таланти:
Що вам дається легко, і що інші люди регулярно хвалять у вас?
За які справи до вас звертаються по допомогу чи пораду?
Які навички ви здобули майже без зусиль, просто тому, що вам це подобається?
Знайдіть свої пристрасті та інтереси:
Які теми ви любите обговорювати, читати чи вивчати у вільний час, навіть якщо вам за це не платять?
Що ви робили б, навіть якби знали, що не зможете зазнати невдачі?
У яких заняттях ви втрачаєте відчуття часу ("потік")?
Зрозумійте свої цінності:
Що для вас є найважливішим у житті (наприклад, сім'я, свобода, творчість, служіння, фінансова стабільність)?
Який стиль життя ви прагнете вести?
Вправа: Складіть три списки: "Мої Сильні Сторони", "Мої Пристрасті" та "Мої Основні Цінності".
2. 🌍 Пошук Співпадіння (Що Потрібно Світу?)
Визначте потреби:
Які проблеми у світі чи у вашій спільноті вас найбільше засмучують або викликають бажання щось змінити?
Як ви могли б використати свої таланти для вирішення однієї з цих проблем?
Модель Ікігаї (Ikigai): Японська концепція, яка часто використовується для пошуку покликання, знаходиться на перетині чотирьох ключових елементів:
Те, що ви любите (Пристрасть).
Те, у чому ви добрі (Професія).
Те, за що вам можуть платити (Кар'єра).
Те, що потрібно світу (Місія).
3. 🏃 Дія та Експеримент (Як Це Спробувати?)
Покликання рідко приходить як раптове одкровення; воно відкривається через дію.
Пробуйте нове:
Візьміть короткий курс чи майстер-клас у сфері, яка вас інтригує.
Волонтерство: Спробуйте застосувати свої навички у волонтерському проєкті.
Спілкуйтеся з людьми, чия робота вам здається цікавою (інформаційні інтерв'ю). Запитайте їх про їхні щоденні обов'язки, труднощі та найбільші радощі.
Створіть свій "проєкт пристрасті": Запустіть невеликий бічний проєкт, який поєднує ваші інтереси та навички (блог, подкаст, невеликий онлайн-магазин, навчання). Це дозволить вам протестувати своє покликання без фінансового ризику.
Звертайте увагу на зворотний зв'язок: Слухайте, які слова, вчинки чи проєкти викликають у вас найбільше відчуття значущості та задоволення, навіть якщо вони були важкими.
4. ✨ Рефлексія та Терпіння
Ведіть щоденник: Регулярно записуйте свої думки про те, що викликало у вас відчуття радості, корисності чи "правильності" протягом дня.
Будьте гнучкими: Покликання може змінюватися або мати кілька "сезонів" у житті. Не чекайте однієї, ідеальної відповіді на все життя.
Не плутайте покликання з роботою: Робота може бути засобом для фінансування вашого покликання. Покликання — це ширше поняття, це спосіб, у який ви приносите свої дари світові.
Покликання — це не тільки про професію, а й про те, як ви живете, як спілкуєтеся з іншими і як ви використовуєте свій час і енергію. Бажаю успіху у цій важливій подорожі!
24.11
ГС День запобігання насильству
Щорічно 19 листопада світ відзначає Всесвітній день запобігання насильству над дітьми (World Day for Prevention of Child Abuse), який започаткував у 2000 році Фонд жіночого світового саміту, аби звернути увагу на потребу дотримання основних прав дитини та зробити свій внесок задля попередження насильства над дітьми.
Жорстоке поводження з дітьми має серйозні наслідки: порушення фізичного і психологічного здоров'я на все життя: депресія, куріння, ожиріння, роль агресора/жертви, сексуальна поведінка підвищеного ризику, алкоголізм, наркоманія, передчасна/незапланована вагітність тощо.
Запобігання насильству – наша спільна відповідальність!
Якщо ви стали свідком насильства над дитиною або самі потребуєте допомоги, не мовчіть! Звертайтеся до поліції за номером 102 або телефонуйте на Національну дитячу "гарячу лінію" – 116 111.
Разом ми можемо створити безпечний світ, у якому немає місця насильству.
21.11
ГКК до дня гідності і свободи «Вільні творять майбутнє»
До Дня гідності та свободи 21 листопада українці відзначають річницю двох революцій: Помаранчевої революції (2004) та Революції Гідності (2013). Цей день — привід згадати про боротьбу українців за свободу і демократію, вшанувати пам'ять загиблих героїв та усвідомити важливість цих цінностей сьогодні.
Історичне значення: День нагадує про те, як український народ повстав на захист своїх прав, свободи та європейського вибору.
Цінності: Свято підкреслює важливість таких понять, як гідність (повага до себе та інших) та свобода (право вибирати та бути собою).
Сучасність: У контексті війни, цей день є приводом переглянути власні цінності, згадати історію боротьби за справедливість та вшанувати пам'ять загиблих.
18.11
- Дата: 18 листопада
- Історія: Започаткований Радою Європи у 2015 році.
- Мета: Привернути увагу до насильства та експлуатації дітей, підкреслити їхню руйнівну дію на фізичне та психічне здоров'я дитини та закликати до дій з їх запобігання.
- Дата: 19 листопада
- Мета: Підкреслити, що запобігання насильству над дітьми є спільною відповідальністю суспільства, а кожна дитина заслуговує на безпечне середовище.
- Не мовчіть: Якщо ви стали свідком насильства або самі потребуєте допомоги, зверніться до правоохоронних органів.
- Звертайтеся за допомогою: Телефонуйте на Національну дитячу "гарячу лінію" за номером 116 111.
- Подбайте про безпечне середовище: Спільними зусиллями ми можемо створити світ, де немає місця насильству, — нагадує ювенальна поліція України.
Більше інформації за посиланням:
https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&event=203985
Презентація:
17.11
Відповідальність – крок до дорослості
«Життя прожити не річку перейти" – стверджує народна мудрість. І з цим важко не погодитися. Щодня, з народження, з нами трапляються різноманітні життєві ситуації, як заплановані так і стихійні взаємодії із близькими, знайомими і незнайомими людьми.
Дорослу людину відрізняє відповідальність. І коли ви відповідальні, то виконувати обов’язки перед собою, а також родиною, товаришами і просто знайомими людьми буде легше. Але часто люди намагаються уникнути відповідальності та різних обов’язків, знаходячи різні відмовки та причини.
14.11
ГКК "Міжнародний день толерантності"
16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності, запроваджений у зв’язку із ухваленням ЮНЕСКО у 1995 році Декларації принципів терпимості, в основу якої закладено положення, проголошені в Загальній декларації прав людини.
Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження.
Принципи рівності та недискримінації закріплені в міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Приклади порушення толерантності
- Гендерна: у багатьох країнах і релігіях досі є розподіл на "вищу стать", тобто чоловічу, і "нижчу" – жіночу. Там тільки чоловік може розлучитися з дружиною, тільки чоловік має право на вищу освіту та має можливість виїжджати за кордон, тоді як дружині дістається вся "домашня" робота (хоче вона того чи ні).
- Расова, національна: у США до ХХ ст. люди ділилися на два типи: "білошкірий" і "темношкірий". Про відсутність терпимості однієї раси до іншої вперше заговорив Мартін Лютер Кінг, чим допоміг суспільству стати більш толерантним. Американське суспільство досі продовжує внутрішній діалог з приводу толерантності та прав темношкірих американців.
- До людей з інвалідністю: є такий термін "ейблізм" – це тип дискримінації, при якому працездатні люди розглядаються як нормальні та панівні над людьми з інвалідністю, що призводить до упередженого ставлення щодо останніх. Наприклад, одним з видів дискримінації щодо людей з інвалідністю є заперечення їхньої автономії. Так, іноді офіціант частіше звертається до людини, що супроводжує людину з інвалідністю, ніж до неї самої.
- Релігійна: у СРСР йшла гігантська атеїстична пропаганда, у зв'язку з чим у в'язниці садили священнослужителів та вірян.
- Сексуально-орієнтаційна: утиск людей за те, що вони люблять людину своєї статі.
- Політична: у США є дві сильні політичні партії: демократична та республіканська. Буває, прихильники партій свідомо погано ставляться одне до одного саме на ґрунті політичних поглядів.
- Освітня: люди з вищою освітою іноді вважають себе кращими за тих, хто без неї.
- Міжкласова: нетерпимість багатої людини до бідної (і навпаки, звісно). Або упереджене ставлення до безхатьків не як до особистостей, а як до маргіналізованих "низів" суспільства.
Як виховувати в собі толерантне ставлення до інших
Коли йдеться про виховання дітей, навряд чи хтось із дорослих захоче виховувати своє чадо через заохочення дискримінації. Як правило, "маленьким людям" намагаються прищепити доброту, сприяють розвитку емпатії. Бо ніхто з нас не народжується толерантним – це культурна звичка, яка формується з дитинства або яку ми самостійно формуємо в дорослому житті.
Здатність приймати відмінності одне одного може вплинути на самопочуття людини. Толерантність знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше. Також толерантність призводить до зменшення стресу та сприяє розвитку співчуття, співпереживання та розуміння почуттів іншого. Є кілька порад, які допоможуть вам виховати собі толерантне ставлення:
Нагадайте собі, що ви у безпеці. Якщо хтось думає інакше та їхня думка відрізняється від вашої, це зовсім не означає, що ви помиляєтеся. Ви маєте повне право відстоювати ваші переконання, але якщо навчитися робити це неконфліктним шляхом, наводячи вагомі аргументи, то ви почнете відчувати себе впевненіше.
Говоріть за себе. Спробуйте висловлювати свою думку точніше. Наприклад, "Я не згоден з тим, що… у мене інша думка…". Не слід агресивно розмовляти з людиною, яка думає не так, як ви.
Обходьтеся без образ і переходу на особистості. Не провокуйте людину до сварки, висловлюючи образи: "Ви дурні, якщо так думаєте!" і т.п. Намагайтеся дізнатися більше, щоб зрозуміти іншу точку зору. Попросіть розповісти докладніше та поясніть, що хотіли б зрозуміти, як інша людина прийшла до такої думки.
Будьте спокійнішими. На агресію на свою адресу люди схильні відповідати агресією. Не сваріться і не кричіть. Це може значно загострити ситуацію та перетворити її на справжній конфлікт.
Шукайте точки дотику. Якщо, на перший погляд, нічого спільного не можете знайти, особливо якщо вас дратує людина і ви відчуваєте до неї неприязнь, відкладіть поспішні висновки про неї. Постарайтеся розглянути навіть найменшу схожість між вами, вашими думками та поглядами. Можливо, вам подобаються одна і та ж музика, книги або ви віддаєте перевагу схожим фільмам. Також це стосується і більш загальнолюдських поглядів – на життя, на безпеку в суспільстві, на краще майбутнє країни тощо. Точки дотику є завжди. Якщо їх не видно, це не означає, що їх нема. Пам'ятайте про це.
Слідкуйте за своїми реакціями. Наші очі, міміка та жести говорять правду. Мова тіла – це такий самий спосіб спілкування. Наприклад, коли ви відчуваєте зневагу, то зітхаєте і закочуєте очі. Такі реакції говорять про нетерпимість і видають ваше ставлення до партнера зі спілкування та перебіг ваших думок. У цьому випадку стає очевидно, що ви вважаєте, що думка іншої людини абсолютно марна, і ніби кажете, що ви кращі за неї.
Так, іноді важко зрозуміти деяких людей, їхню культуру та кардинально протилежну вашій точку зору. Особливо, коли це стосується тих поглядів, які потенційно можуть дійсно завдати вам шкоди: наприклад, ситуація з антивакцинаторами або прихильниками теорій змови.
Але треба розуміти, що прояв ненависті до них не розв'язує проблему, а навпаки – створює ще один непереборний бар’єр, через який навіть найвдаліші аргументи "за" залишаються непочутими. Їх упередженість щодо вакцин – результат недовіри до уряду, остраху перед чимось новим і невміння критично мислити під час гострої кризи.
Коли йдеться про виховання дітей, навряд чи хтось із дорослих захоче виховувати своє чадо через заохочення дискримінації. Як правило, "маленьким людям" намагаються прищепити доброту, сприяють розвитку емпатії. Бо ніхто з нас не народжується толерантним – це культурна звичка, яка формується з дитинства або яку ми самостійно формуємо в дорослому житті.
Здатність приймати відмінності одне одного може вплинути на самопочуття людини. Толерантність знімає бар'єри та дозволяє мислити ширше. Також толерантність призводить до зменшення стресу та сприяє розвитку співчуття, співпереживання та розуміння почуттів іншого. Є кілька порад, які допоможуть вам виховати собі толерантне ставлення:
Нагадайте собі, що ви у безпеці. Якщо хтось думає інакше та їхня думка відрізняється від вашої, це зовсім не означає, що ви помиляєтеся. Ви маєте повне право відстоювати ваші переконання, але якщо навчитися робити це неконфліктним шляхом, наводячи вагомі аргументи, то ви почнете відчувати себе впевненіше.
Говоріть за себе. Спробуйте висловлювати свою думку точніше. Наприклад, "Я не згоден з тим, що… у мене інша думка…". Не слід агресивно розмовляти з людиною, яка думає не так, як ви.
Обходьтеся без образ і переходу на особистості. Не провокуйте людину до сварки, висловлюючи образи: "Ви дурні, якщо так думаєте!" і т.п. Намагайтеся дізнатися більше, щоб зрозуміти іншу точку зору. Попросіть розповісти докладніше та поясніть, що хотіли б зрозуміти, як інша людина прийшла до такої думки.
Будьте спокійнішими. На агресію на свою адресу люди схильні відповідати агресією. Не сваріться і не кричіть. Це може значно загострити ситуацію та перетворити її на справжній конфлікт.
Шукайте точки дотику. Якщо, на перший погляд, нічого спільного не можете знайти, особливо якщо вас дратує людина і ви відчуваєте до неї неприязнь, відкладіть поспішні висновки про неї. Постарайтеся розглянути навіть найменшу схожість між вами, вашими думками та поглядами. Можливо, вам подобаються одна і та ж музика, книги або ви віддаєте перевагу схожим фільмам. Також це стосується і більш загальнолюдських поглядів – на життя, на безпеку в суспільстві, на краще майбутнє країни тощо. Точки дотику є завжди. Якщо їх не видно, це не означає, що їх нема. Пам'ятайте про це.
Слідкуйте за своїми реакціями. Наші очі, міміка та жести говорять правду. Мова тіла – це такий самий спосіб спілкування. Наприклад, коли ви відчуваєте зневагу, то зітхаєте і закочуєте очі. Такі реакції говорять про нетерпимість і видають ваше ставлення до партнера зі спілкування та перебіг ваших думок. У цьому випадку стає очевидно, що ви вважаєте, що думка іншої людини абсолютно марна, і ніби кажете, що ви кращі за неї.
Так, іноді важко зрозуміти деяких людей, їхню культуру та кардинально протилежну вашій точку зору. Особливо, коли це стосується тих поглядів, які потенційно можуть дійсно завдати вам шкоди: наприклад, ситуація з антивакцинаторами або прихильниками теорій змови.
Але треба розуміти, що прояв ненависті до них не розв'язує проблему, а навпаки – створює ще один непереборний бар’єр, через який навіть найвдаліші аргументи "за" залишаються непочутими. Їх упередженість щодо вакцин – результат недовіри до уряду, остраху перед чимось новим і невміння критично мислити під час гострої кризи.
12.11
ТВГ "Алфавіт добрих слів та вчинків"
- Приклади ввічливих слів: "дякую", "будь ласка", "вибачте", "доброго ранку", "до побачення", "смачного".
- Їхня роль: Вони допомагають виразити повагу, вдячність і турботу, створюють приємну атмосферу та зміцнюють стосунки.
- Вплив: Навіть "від доброго слова і лід тане".
- Приклади: Допомогти людині, яка впала, підняти щось, нагодувати безпритульну тварину, допомогти другові в біді.
- Їхня роль: Це дії, які приносять користь іншим і викликають приємні емоції. Вони проявляють справжню цінність людини, яка здатна поступитися власними інтересами заради інших.
- Вплив: Добрі вчинки роблять світ світлішим і можуть мати довгостроковий вплив.
- Слова і вчинки разом: Справжня доброта проявляється як у словах, так і у вчинках.
- Доброта: Це не тільки відсутність зла, але й прояв чуйності, співчуття, щедрості та готовності допомагати, не вимагаючи нічого натомість.
- Мотивація: Добрі вчинки – це не просто обов'язок, а поклик душі, який робить щасливим того, хто їх чинить.
- Спадщина: Вчинки, а не тільки слова, залишають слід у світі.
У якому вчинку живе добро?
https://www.youtube.com/watch?v=TZ00jIhqa7M
10.11
ГС "Що таке толерантність?"
Що таке толерантність?
У перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».
Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.
Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.
Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя».
Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.
Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.
Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:
- бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;
- навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;
- цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;
- зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.
Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.
У багатьох мовах поняття «толерантність» є своєрідним синонімом слову «терпимість»: латина — tolerantia; англійська — tolerance, tolerantion; німецька — toleranz; французька — tolerance.
У процесі історико-культурного розвитку і становлення філософської думки категорія терпимості (толерантності) зазнала змін
Це с природним явищем, оскільки змінювалося і саме суспільство, головними в людських взаємовідносинах ставали різні ідеї. Незважаючи на багатозначність, категорія терпимості мас споглядальний відтінок, пасивну спрямованість.
Подібна характеристика поняття збереглася і в сучасних словниках. У «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» під редакцією В. Т. Бусел написано, зокрема: «Толерантність — здатність індивіда сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також особливості поведінки та способу життя інших».
У «Толковом словаре русского языка» під редакцією Д. Н. Ушакова категорія «толерантність» повністю ототожнюється з категорією «терпимість».
У «Словаре иностранных слов и выражений» це поняті також визначається як «терпимость к чужому мнению, верованиям, поведению».
Характеристика визначення толерантності в Преамбулі Статуту ООН виглядає так: «Виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди».
Наведемо деякі висловлювання та думки щодо цього.
Толерантність — здатність людини, співтовариств, держави чути і поважані думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки.
«Толерантність — це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру»,— йдеться в Декларації принципів толерантності, прийнятою Генеральною Конференцією ІОНГСКО в 1995 році.
Толерантність – не поступливість, поблажливість або потурання, а перш за все активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини.
Толерантність — привілей сильних і розумних, уміння просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок і позицій.
Толерантність — це визнання права інших людей жити і бути.
Толерантна людина — це людина, яка з повагою ставиться до інтересів, звичок, вірувань інших людей, прагне зрозуміти їх і досягти взаємної згоди без застосування насильства, тиску.
Толерантність розглядають і як характеристику будь-яких соціальних структур окремої людини, соціальної групи або суспільства в цілому, орієнтовану на дозвіл конфліктних ситуацій.
Специфічність цієї орієнтації полягає в прагненні зрозуміти позицію іншої сторони, пояснити їй свою позицію і в процесі діалогу знайти взаємоприйнятне компромісне рішення.
Толерантність як основа визнання єдності і різноманіття людства і готовність поважати історичне право на несхожість як людини, так і цілого народу.
Толерантність — здатність зрозуміти внутрішню логіку іншої людини як рівноможливу і, разом з тим, Прийняти принципову неможливість синхронізувати ритми і темпи розвитку всіх і усіляких людей на планеті.
Толерантність — сприйнятливість усього різноманіття відмінностей між людьми, що не прагне викоренити ці відмінності, а навпаки, розглядає їх як джерело розвитку, енергії творчості. І
Поняття толерантності вперше зустрічається у XVIII столітті. У своєму «Трактаті про віротерпимість» відомий французький філософ Вольтер писав, що «безумством є переконання, що всі люди повинні однаково думати про певні предмети».
Розуміння толерантності не однакове в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів. Англійці розуміють толерантність як готовність і здатність без протесту сприймати особистість, французи — як певну свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. Китайською мовою бути толерантним означає проявляти великодушність стосовно інших. В арабському світі толерантність — прощення, терпимість, співчуття до іншого, а в персидському — ще й готовність до примирення.
Зараз толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та насилля, визнання за іншими права на власні думки та погляди. Отже, толерантність передусім має на меті приймати інших такими, якими вони є, і взаємодіяти з ними на основі згоди.
Здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та педагоги. Вони критично ставляться до себе і не звинувачують у своїх бідах інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами — чорним і білим. Вона не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.
Почуття гумору і здатність посміятися над своїм слабким місцем — особлива риса толерантної людини. У здатної до цього людини менша потреба домінувати та зверхньо ставитися до інших.
07.11
ГКК БЖД під час війни
- негайно шукайте найближче укриття або захисну споруду цивільної оборони. Якщо їх немає, використовуйте природні нерівності рельєфу (канави, окопи) або лягайте на землю, прикривши голову руками.
- під час обстрілу негайно зупиніть транспорт, відбігайте від дороги та лягайте на землю. Не поспішайте виходити після завершення обстрілу.
- перебувайте вдома, дотримуйтесь правил світломаскування (зашторюйте вікна, вимикайте світло, не паліть вуличне освітлення).
- пересувайтеся тільки вдень і тільки з перевіреними людьми. Не погоджуйтеся на пропозиції незнайомців.
- уникайте суперечок з незнайомцями та можливих провокацій.
- перевіряйте інформацію, використовуючи офіційні джерела (сторінки Президента, ЗСУ).
- не поширюйте фото чи відео військових, бойових дій, ракет, результатів обстрілів. Не завантажуйте підозрілі файли.
- використовуйте надійні паролі з великими/малими літерами, цифрами та спецсимволами.
Відео:
https://www.youtube.com/watch?v=D7uuWeAqfmE
05.11
ТВГ "Складові здорового способу життя"
- Вживайте збалансовану дієту, багату на фрукти, овочі, злаки та білкові продукти.
- Обмежуйте споживання цукру, жирів, солі, напівфабрикатів та штучних продуктів.
- Регулярно займайтеся фізичними вправами, починаючи з помірних навантажень, щоб поступово адаптувати організм.
- Надавайте перевагу аеробним вправам щонайменше 30 хвилин на день.
- Уникайте вживання тютюну, алкоголю та наркотичних речовин.
- Забезпечте собі достатній та якісний сон.
- Робіть перерви від гаджетів і робочих процесів.
- Навчіться ефективно керувати стресом.
- Прагніть до позитивних емоцій та інтелектуального розвитку.
- Підтримуйте позитивні стосунки з родиною, друзями та близькими.
- Усвідомте потребу: Зрозумійте, чому для вас важливо змінити спосіб життя.
- Розробіть план: Складіть конкретний план дій, що включає поступові зміни в харчуванні та додавання фізичної активності.
- Будьте послідовними: Починайте з невеликих кроків, які ви можете підтримувати протягом тривалого часу, наприклад, щоденно снідати та пити достатньо води.
- Подбайте про себе: Пам'ятайте, що турбота про власне здоров'я — це активний процес, який вимагає певних зусиль та свідомих рішень, наголошує
Презентація:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-na-temu-zdoroviy-sposib-zhittya-principi-y-skladovi-380631.html
Інформативне відео:
https://www.youtube.com/watch?v=bI547K5LELc
03.11
ГС до всесвітнього дня екології (01.10) «Чи добре ти знаєш природу?»
Суть Всесвітнього дня екології
Відзначення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища зумовлене необхідністю визнати роль екології як наукової дисципліни. Вона підкреслює важливість розуміння взаємозв’язків між живими істотами і навколишнім середовищем. Екологія прагне зрозуміти, як організми впливають на біотичні (живі) та абіотичні (неживі) компоненти свого середовища і самі зазнають впливу від них. З огляду на зростаючий вплив людини на навколишнє середовище, вивчення екології стало як ніколи актуальним. Вона дає уявлення про складні взаємозв’язки в екосистемах і пропонує рішення нагальних екологічних проблем.
Глобальна перспектива
Світові лідери визнали важливість екології у прийнятті глобальних рішень. Цілі сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй та Паризька кліматична угода є свідченням цього глобального зобов’язання. Ці цілі спрямовані на захист планети та забезпечення процвітання для всіх. Досягнення цих цілей вимагає колективних зусиль від урядів, приватного сектору, громадянського суспільства та кожної людини.
Як ми можемо зробити свій внесок?
- Зменшуй, використовуй повторно, переробляйПереробка пластику економить вдвічі більше енергії, ніж його спалювання. Проте у США переробляється лише близько 23% пластикових пляшок.Алюмінієві бляшанки, які є предметом №1 у переробці, складають менше 1% американських відходів. Перероблена бляшанка, як правило, повторно використовується протягом 60 днів.Скляна тара може бути перероблена і повернута на полиці магазинів всього за 30 днів, але розкладається на звалищі близько 4 000 років.
- Використовуйте багаторазову пляшку для водиАмериканці купують майже 50 мільярдів пляшок води щороку. Використовуючи багаторазову пляшку, ви можете заощадити в середньому 156 пластикових пляшок щороку.
- Купуйте місцеві товариТовари часто долають великі відстані, перш ніж потрапляють до споживачів. Підтримка місцевих ринків та бізнесу зменшує енергію, необхідну для транспортування.
- Їжте більше зелені та менше м’ясаВелика рогата худоба залишає великий водний слід. Споживаючи більше фруктів та овочів і зменшуючи споживання м’яса, ми можемо зберегти ресурси. Ініціативи на кшталт “Пісного понеділка” можуть стати чудовим початком. 1
Всесвітній день екології нагадує про нашу відповідальність перед довкіллям. Вносячи невеликі зміни у своє повсякденне життя, ми можемо зробити свій внесок у здоров’я планети. Давайте відсвяткуємо цей день, замислившись над своїми звичками і зробивши усвідомлений вибір для охорони навколишнього середовища, заради майбутнього.
24.10
ГКК День визволення України від фашистських загарбників
Указом Президента України від 20 жовтня 2009 року № 836 в Україні встановлено День визволення України від фашистських загарбників. Його відзначають щорічно 28 жовтня.
У зв’язку з цим Український інститут національної пам’яті звертається до українських медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування з проханням врахувати такі акценти щодо вшанування цієї дати.
Передусім наголошуємо на необхідності послуговуватися у тематичних публікаціях і виступах на урочистих або меморіальних заходах юридично та науково виваженою термінологією. Зокрема, Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років», ухваленим як нагадування, що Друга світова війна 1939–1945 років розпочалася внаслідок домовленостей націонал-соціалістичного режиму Німеччини і комуністичного тоталітарного режиму СРСР і стала найбільшою трагедією людства у XX столітті, як данина пам’яті всім її жертвам. У статті 2 Закону йдеться, що серед основних форм увічнення перемоги над нацизмом є відзначення днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць, а також недопущення фальсифікації історії Другої світової війни у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках, медіа, публічних виступах представників державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб.
Ключові повідомлення
Боротьба за свободу проти іноземного агресора є обов’язком кожного представника народу, над яким нависла загроза поневолення.
Акцент на вшанування не міфічного «радянського народу-переможця», а кожного, хто боровся проти поневолювачів.
Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й у лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та Тихоокеанському театрі воєнних дій. Маємо пам’ятати усіх.
Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. Спільна перемога не була б можливою без спільних зусиль.
На боці антигітлерівської коаліції на фронтах Другої світової війни боролося українців більше, ніж, наприклад, британців. Українців у війні загинуло більше, ніж сукупні людські втрати Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Польщі, Канади та Франції.
Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.
Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.
Спростування міфів, пов’язаних із вигнанням нацистських окупантів з України
Міф 1. Буцімто 28 жовтня 1944 року нацистських окупантів остаточно вигнали з України.
Насправді. Німецькі війська остаточно залишили територію України наприкінці листопада 1944 року.
День 28 жовтня на відзначення цього факту обрано не зовсім коректно. Спочатку в СРСР вигнання нацистів із Радянської України відзначали 8 жовтня, оскільки саме цього дня в 1944-му радянські війська вибили німців з території УРСР в її тодішніх кордонах. Проте згодом урочистості святкування вирішили перенести на 28 жовтня з урахуванням подій на Закарпатті (влітку 1945 року згідно з міждержавним договором Чехословаччина передала Радянському Союзу), де 28 жовтня 1944 року радянські війська лише розпочали бої за Чоп. Остаточно ж вибили противника із Закарпаття лише 25–26 листопада.
Міф 2. Вигнання німецьких окупантів було визволенням України.
Насправді. Визволення означає здобуття волі, але в 1944 році цього не трапилося. Визволення України відбулося тільки 24 серпня 1991 року з розвалом Радянського Союзу.
До 1941 року Радянський Союз був тоталітарною державою. Такою він залишився і після 1944-го. Партійна диктатура і політичні репресії не припинилися.
Під час війни радянське керівництво намагалося заохотити народ України до боротьби, підтримуючи патріотичні почуття людей та обіцяючи послабити політичний режим після перемоги. Українській інтелігенції, митцям дозволили писати на теми, заборонені доти як прояв «буржуазного націоналізму». Чотири армійські фронти назвали українськими. Запровадили орден Богдана Хмельницького; заснували республіканські міністерства оборони та закордонних справ. Проте після війни обіцяне було згорнуто, засуджено або просто не реалізовано. Включення ж УРСР до ООН аж ніяк не свідчило про суверенну позицію України на міжнародній арені, а банально слугувало політичним цілям СРСР – прагненням мати більше голосів під час голосування.
Не вважаючи вигнання німецьких окупантів визволенням, українське націоналістичне підпілля продовжило боротьбу за незалежність України. З поверненням радянської влади на територію України сталінське керівництво суттєво збільшило масштаби депортацій до віддалених регіонів СРСР великих груп населення – поляки Західної України, а також підозрювані в допомозі українському підпіллю та УПА, кримськотатарський народ, греки, болгари, вірмени Криму. Різних правових обмежень і переслідувань зазнали ті, хто перебував на окупованій території, остарбайтери, полонені червоноармійці.
Міф 3. Росія і без України могла перемогти німецьких окупантів.
Насправді. Внесок України у розгром гітлерівської Німеччини та її союзників важко переоцінити.
Мешканці УРСР взяли активну участь у протидії гітлерівській агресії. За весь час війни між СРСР і Третім Рейхом жителі УРСР складали приблизно 7 мільйонів (23 %) особового складу збройних сил СРСР, що більше війська Великої Британії, яка мобілізувала до 6 мільйонів громадян. Українці воювали у складі Червоної армії і партизанських загонів, були відзначені багатьма високими нагородами. Вихідці з України були і серед командного складу збройних сил СРСР.
За оцінками Інституту історії НАН України, прямі людські втрати України становили 8 мільйонів осіб, що більше ніж сукупні втрати Великої Британії, США, Франції, Польщі та Канади (близько 7,4 мільйона); непрямі – 10 мільйонів (детальніше про це в збірнику “Українська Друга світова”: https://ww2.uinp.gov.ua/wp-content/uploads/2016/04/UINP-Ukrainska-Druga-Svitova_final-preview.pdf).
Для потреб фронту працювала потужна промисловість УРСР, значну частину якої евакуювали в тил – до Росії та Середньої Азії. Україна була серед республік СРСР, які перші прийняли удар гітлерівських військ. Бої на території України тривали понад рік, розтягнулися на понад тисячу кілометрів із заходу на схід. Це дало змогу зосередити військові та промислові ресурси у внутрішніх регіонах СРСР, підготуватися до контрнаступу взимку 1942 року.
В будь-якому разі спроби моделювання дій РСЧА без українських людських і промислових ресурсів радше ставлять під сумнів твердження В. Путіна про перемогу «і без України». Загалом до антигітлерівської коаліції входило 58 держав і суверенних територій. Внесок більшості з них був суттєво менш вагомим, ніж українського народу.
Міф 4. Всі заслуги у вигнанні німецьких окупантів належать радянським збройним силам і партизанам
Насправді. Перемога над нацистськими окупантами – спільне досягнення антигітлерівської коаліції та визвольних рухів.
Друга світова війна – глобальний конфлікт, і всі її учасники були тісно пов’язані між собою. Можна говорити про різний внесок держав у перемогу, однак неправильно приписувати усі заслуги одній країні. Радянський Союз користувався військово-технічною та іншою підтримкою союзників по антигітлерівській коаліції. За програмою ленд-лізу, СРСР отримав значні обсяги військової техніки, озброєння, продовольства та інших матеріалів, необхідних для підтримки економіки і ведення бойових дій. Німеччина не могла зосередити всі наявні сили проти радянських військ, оскільки була змушена одночасно воювати із союзниками на інших фронтах, у тилу, на морі та в повітрі.
Не слід забувати також про опір гітлерівцям з боку українського національно-визвольного руху. Українські націоналісти, згуртовані в лавах підпілля, УПА та інших повстанських формувань, вступали у бої, протидіяли репресивній і грабіжницькій політиці окупаційної адміністрації, проводили антигітлерівську пропаганду.
22.10
ТВГ "Говоріть зі мною українською" (до Дня української писемності та мови)
Це свято, започатковане в 1997 році, з року в рік набуває все більшого значення, адже мова — це не лише засіб спілкування, а й культурний код, що єднає покоління, зберігає традиції та відображає національну ідентичність. У 2024 році цей день стає ще одним важливим нагадуванням про те, наскільки важливо плекати українську мову та популяризувати її серед молоді.
Історичні корені свята
День української писемності та мови було засновано на честь преподобного Нестора Літописця — одного з перших українських істориків та письменників, автора "Повісті минулих літ". Нестор Літописець жив у XI столітті і став символом збереження та розвитку української писемності. Його праці та твори того часу стали основою літературної української мови, адже вони заклали фундамент української культури й історичної самосвідомості.
Чому важливо зберігати українську мову?
Українська мова є однією з найстаріших мов світу, і вона має унікальну структуру, багатий словниковий запас та надзвичайно мелодійну звучність. Після численних історичних перипетій українська мова збереглася і навіть розквітла завдяки зусиллям багатьох поколінь. Сьогодні, в умовах глобалізації, ми маємо підтримувати та розвивати рідну мову, забезпечуючи її розвиток у культурному, освітньому, науковому, медійному та технологічному просторах. Українська мова — це наше вікно у світ, наша культурна ідентичність і сила, що дозволяє зберігати зв’язок з предками та передавати його нащадкам.
Як підтримати українську мову в повсякденному житті
Щоб підтримати розвиток української мови, не обов’язково чекати офіційного свята. Є безліч способів зробити це в повсякденному житті:
- Спілкуйтеся українською: навіть кілька українських фраз у спілкуванні можуть зміцнити вашу звичку.
- Читайте українську літературу: класична та сучасна українська література допоможе розширити ваш лексичний запас і поглибити розуміння мови.
- Пишіть українською: ведення щоденника, написання постів у соціальних мережах чи навіть коментарів — усе це допомагає вдосконалюватися.
- Дивіться та слухайте україномовний контент: сучасна музика, фільми, відео на YouTube українською мовою допоможуть вам краще її сприймати.
- Допомагайте іншим вивчати мову: діліться власним досвідом, залучайте друзів і родичів до мовної практики.
День української писемності та мови — це свято, що відзначає нашу культуру, історію та ідентичність. Це день, коли ми можемо з гордістю згадати про свої корені та підкреслити важливість української мови для майбутніх поколінь. Адже, як казав Іван Огієнко: «Мова — душа народу». Давайте пам'ятати і берегти цей культурний скарб, бо саме завдяки мові ми залишаємося єдиними і сильними як нація.
Відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=SaJcIL4Cqx0
20.10
24.10
ГКК День визволення України від фашистських загарбників
Указом Президента України від 20 жовтня 2009 року № 836 в Україні встановлено День визволення України від фашистських загарбників. Його відзначають щорічно 28 жовтня.
У зв’язку з цим Український інститут національної пам’яті звертається до українських медіа, органів державної влади та місцевого самоврядування з проханням врахувати такі акценти щодо вшанування цієї дати.
Передусім наголошуємо на необхідності послуговуватися у тематичних публікаціях і виступах на урочистих або меморіальних заходах юридично та науково виваженою термінологією. Зокрема, Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років», ухваленим як нагадування, що Друга світова війна 1939–1945 років розпочалася внаслідок домовленостей націонал-соціалістичного режиму Німеччини і комуністичного тоталітарного режиму СРСР і стала найбільшою трагедією людства у XX столітті, як данина пам’яті всім її жертвам. У статті 2 Закону йдеться, що серед основних форм увічнення перемоги над нацизмом є відзначення днів вигнання нацистів з України, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, інших адміністративно-територіальних одиниць, а також недопущення фальсифікації історії Другої світової війни у наукових дослідженнях, навчально-методичній літературі, підручниках, медіа, публічних виступах представників державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб.
Ключові повідомлення
Боротьба за свободу проти іноземного агресора є обов’язком кожного представника народу, над яким нависла загроза поневолення.
Акцент на вшанування не міфічного «радянського народу-переможця», а кожного, хто боровся проти поневолювачів.
Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й у лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та Тихоокеанському театрі воєнних дій. Маємо пам’ятати усіх.
Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. Спільна перемога не була б можливою без спільних зусиль.
На боці антигітлерівської коаліції на фронтах Другої світової війни боролося українців більше, ніж, наприклад, британців. Українців у війні загинуло більше, ніж сукупні людські втрати Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Польщі, Канади та Франції.
Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.
Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна завжди закінчується у столиці агресора.
Спростування міфів, пов’язаних із вигнанням нацистських окупантів з України
Міф 1. Буцімто 28 жовтня 1944 року нацистських окупантів остаточно вигнали з України.
Насправді. Німецькі війська остаточно залишили територію України наприкінці листопада 1944 року.
День 28 жовтня на відзначення цього факту обрано не зовсім коректно. Спочатку в СРСР вигнання нацистів із Радянської України відзначали 8 жовтня, оскільки саме цього дня в 1944-му радянські війська вибили німців з території УРСР в її тодішніх кордонах. Проте згодом урочистості святкування вирішили перенести на 28 жовтня з урахуванням подій на Закарпатті (влітку 1945 року згідно з міждержавним договором Чехословаччина передала Радянському Союзу), де 28 жовтня 1944 року радянські війська лише розпочали бої за Чоп. Остаточно ж вибили противника із Закарпаття лише 25–26 листопада.
Міф 2. Вигнання німецьких окупантів було визволенням України.
Насправді. Визволення означає здобуття волі, але в 1944 році цього не трапилося. Визволення України відбулося тільки 24 серпня 1991 року з розвалом Радянського Союзу.
До 1941 року Радянський Союз був тоталітарною державою. Такою він залишився і після 1944-го. Партійна диктатура і політичні репресії не припинилися.
Під час війни радянське керівництво намагалося заохотити народ України до боротьби, підтримуючи патріотичні почуття людей та обіцяючи послабити політичний режим після перемоги. Українській інтелігенції, митцям дозволили писати на теми, заборонені доти як прояв «буржуазного націоналізму». Чотири армійські фронти назвали українськими. Запровадили орден Богдана Хмельницького; заснували республіканські міністерства оборони та закордонних справ. Проте після війни обіцяне було згорнуто, засуджено або просто не реалізовано. Включення ж УРСР до ООН аж ніяк не свідчило про суверенну позицію України на міжнародній арені, а банально слугувало політичним цілям СРСР – прагненням мати більше голосів під час голосування.
Не вважаючи вигнання німецьких окупантів визволенням, українське націоналістичне підпілля продовжило боротьбу за незалежність України. З поверненням радянської влади на територію України сталінське керівництво суттєво збільшило масштаби депортацій до віддалених регіонів СРСР великих груп населення – поляки Західної України, а також підозрювані в допомозі українському підпіллю та УПА, кримськотатарський народ, греки, болгари, вірмени Криму. Різних правових обмежень і переслідувань зазнали ті, хто перебував на окупованій території, остарбайтери, полонені червоноармійці.
Міф 3. Росія і без України могла перемогти німецьких окупантів.
Насправді. Внесок України у розгром гітлерівської Німеччини та її союзників важко переоцінити.
Мешканці УРСР взяли активну участь у протидії гітлерівській агресії. За весь час війни між СРСР і Третім Рейхом жителі УРСР складали приблизно 7 мільйонів (23 %) особового складу збройних сил СРСР, що більше війська Великої Британії, яка мобілізувала до 6 мільйонів громадян. Українці воювали у складі Червоної армії і партизанських загонів, були відзначені багатьма високими нагородами. Вихідці з України були і серед командного складу збройних сил СРСР.
За оцінками Інституту історії НАН України, прямі людські втрати України становили 8 мільйонів осіб, що більше ніж сукупні втрати Великої Британії, США, Франції, Польщі та Канади (близько 7,4 мільйона); непрямі – 10 мільйонів (детальніше про це в збірнику “Українська Друга світова”: https://ww2.uinp.gov.ua/wp-content/uploads/2016/04/UINP-Ukrainska-Druga-Svitova_final-preview.pdf).
Для потреб фронту працювала потужна промисловість УРСР, значну частину якої евакуювали в тил – до Росії та Середньої Азії. Україна була серед республік СРСР, які перші прийняли удар гітлерівських військ. Бої на території України тривали понад рік, розтягнулися на понад тисячу кілометрів із заходу на схід. Це дало змогу зосередити військові та промислові ресурси у внутрішніх регіонах СРСР, підготуватися до контрнаступу взимку 1942 року.
В будь-якому разі спроби моделювання дій РСЧА без українських людських і промислових ресурсів радше ставлять під сумнів твердження В. Путіна про перемогу «і без України». Загалом до антигітлерівської коаліції входило 58 держав і суверенних територій. Внесок більшості з них був суттєво менш вагомим, ніж українського народу.
Міф 4. Всі заслуги у вигнанні німецьких окупантів належать радянським збройним силам і партизанам
Насправді. Перемога над нацистськими окупантами – спільне досягнення антигітлерівської коаліції та визвольних рухів.
Друга світова війна – глобальний конфлікт, і всі її учасники були тісно пов’язані між собою. Можна говорити про різний внесок держав у перемогу, однак неправильно приписувати усі заслуги одній країні. Радянський Союз користувався військово-технічною та іншою підтримкою союзників по антигітлерівській коаліції. За програмою ленд-лізу, СРСР отримав значні обсяги військової техніки, озброєння, продовольства та інших матеріалів, необхідних для підтримки економіки і ведення бойових дій. Німеччина не могла зосередити всі наявні сили проти радянських військ, оскільки була змушена одночасно воювати із союзниками на інших фронтах, у тилу, на морі та в повітрі.
Не слід забувати також про опір гітлерівцям з боку українського національно-визвольного руху. Українські націоналісти, згуртовані в лавах підпілля, УПА та інших повстанських формувань, вступали у бої, протидіяли репресивній і грабіжницькій політиці окупаційної адміністрації, проводили антигітлерівську пропаганду.
22.10
ТВГ "Говоріть зі мною українською" (до Дня української писемності та мови)
Це свято, започатковане в 1997 році, з року в рік набуває все більшого значення, адже мова — це не лише засіб спілкування, а й культурний код, що єднає покоління, зберігає традиції та відображає національну ідентичність. У 2024 році цей день стає ще одним важливим нагадуванням про те, наскільки важливо плекати українську мову та популяризувати її серед молоді.
Історичні корені свята
День української писемності та мови було засновано на честь преподобного Нестора Літописця — одного з перших українських істориків та письменників, автора "Повісті минулих літ". Нестор Літописець жив у XI столітті і став символом збереження та розвитку української писемності. Його праці та твори того часу стали основою літературної української мови, адже вони заклали фундамент української культури й історичної самосвідомості.
Чому важливо зберігати українську мову?
Українська мова є однією з найстаріших мов світу, і вона має унікальну структуру, багатий словниковий запас та надзвичайно мелодійну звучність. Після численних історичних перипетій українська мова збереглася і навіть розквітла завдяки зусиллям багатьох поколінь. Сьогодні, в умовах глобалізації, ми маємо підтримувати та розвивати рідну мову, забезпечуючи її розвиток у культурному, освітньому, науковому, медійному та технологічному просторах. Українська мова — це наше вікно у світ, наша культурна ідентичність і сила, що дозволяє зберігати зв’язок з предками та передавати його нащадкам.
Як підтримати українську мову в повсякденному житті
Щоб підтримати розвиток української мови, не обов’язково чекати офіційного свята. Є безліч способів зробити це в повсякденному житті:
- Спілкуйтеся українською: навіть кілька українських фраз у спілкуванні можуть зміцнити вашу звичку.
- Читайте українську літературу: класична та сучасна українська література допоможе розширити ваш лексичний запас і поглибити розуміння мови.
- Пишіть українською: ведення щоденника, написання постів у соціальних мережах чи навіть коментарів — усе це допомагає вдосконалюватися.
- Дивіться та слухайте україномовний контент: сучасна музика, фільми, відео на YouTube українською мовою допоможуть вам краще її сприймати.
- Допомагайте іншим вивчати мову: діліться власним досвідом, залучайте друзів і родичів до мовної практики.
День української писемності та мови — це свято, що відзначає нашу культуру, історію та ідентичність. Це день, коли ми можемо з гордістю згадати про свої корені та підкреслити важливість української мови для майбутніх поколінь. Адже, як казав Іван Огієнко: «Мова — душа народу». Давайте пам'ятати і берегти цей культурний скарб, бо саме завдяки мові ми залишаємося єдиними і сильними як нація.
Відео за посиланням:
https://www.youtube.com/watch?v=SaJcIL4Cqx0
20.10
ГС "Як розпізнати фейк?"
У сучасному потоці величезної кількості інформації (і дезінформації) буває важко зрозуміти, кому довіряти. Спираючись на знання психології, соціальних наук і медіаграмотності, ВВС пропонує практичні поради, як стати мудрішими й критичнішими то того, що ви читаєте онлайн.
Ні для кого не секрет, що дезінформація в соціальних мережах дуже поширена. І щодо окремих тем її особливо багато, а вплив може бути особливо руйнівним - зокрема в контексті війни Росії проти України, яку вона також веде й на інформаційному фронті.
"Дезінформація гірша за епідемію, - заявила Марсія Макнатт, президентка Національної академії наук США, у 2021 році. - Вона поширюється зі швидкістю світла по всій земній кулі і може виявитися смертельною, якщо підсилює необґрунтовану особисту упередженість на противагу усім надійним доказам".
Є багато причин, чому дезінформація поширюється так швидко – згідно з деякими дослідженнями, навіть швидше, ніж правдива інформація. Однією з причин є те, що люди з більшою ймовірністю поділяться твердженням, якщо воно підтверджує їхні попередні переконання - незалежно від його точності.
Це когнітивне упередження може допомогти пояснити, чому, як виглядає, реальні люди поширюють навіть більше дезінформації, ніж боти. Одне дослідження, наприклад, показало, що лише 15% тих, хто ділиться новинами, поширюють до 40% фейкових новин.
Така статистика протвережує - але має й свої плюси. Оскільки за поширення такої кількості дезінформації відповідають окремі люди, саме ми – якщо будемо уважніше ставитися до того, що ми "лайкаємо" та "шеримо" – можемо допомогти змінити цю ситуацію.
Коли йдеться про те, щоб не повірити дезінформації, першим кроком має стати усвідомлення притаманних нам звичок - наприклад, що ми дуже швидко віримо у те, у що хочемо вірити. Дослідження показують, що схильність до аналітичного мислення та рефлексії може "прищепити" нас від віри у фейкові новини.
Але це не єдине, що ми можемо зробити. Зокрема, дослідники виявили, що є кілька простих конкретних кроків, які ми всі можемо - і маємо - зробити, щоб перевірити правдивість тієї чи іншої новини, перш ніж натиснути "Поділитися".
Один зі способів перевірки інформації онлайн отримав назву SIFT (у перекладі з англійської означає "сито") і складається з чотирьох кроків, кожен із яких позначає окрема літера цієї абревіатури. Цей метод розробив експерт з цифрової грамотності Майк Колфілд.
У сучасному потоці величезної кількості інформації (і дезінформації) буває важко зрозуміти, кому довіряти. Спираючись на знання психології, соціальних наук і медіаграмотності, ВВС пропонує практичні поради, як стати мудрішими й критичнішими то того, що ви читаєте онлайн.
Ні для кого не секрет, що дезінформація в соціальних мережах дуже поширена. І щодо окремих тем її особливо багато, а вплив може бути особливо руйнівним - зокрема в контексті війни Росії проти України, яку вона також веде й на інформаційному фронті.
"Дезінформація гірша за епідемію, - заявила Марсія Макнатт, президентка Національної академії наук США, у 2021 році. - Вона поширюється зі швидкістю світла по всій земній кулі і може виявитися смертельною, якщо підсилює необґрунтовану особисту упередженість на противагу усім надійним доказам".
Є багато причин, чому дезінформація поширюється так швидко – згідно з деякими дослідженнями, навіть швидше, ніж правдива інформація. Однією з причин є те, що люди з більшою ймовірністю поділяться твердженням, якщо воно підтверджує їхні попередні переконання - незалежно від його точності.
Це когнітивне упередження може допомогти пояснити, чому, як виглядає, реальні люди поширюють навіть більше дезінформації, ніж боти. Одне дослідження, наприклад, показало, що лише 15% тих, хто ділиться новинами, поширюють до 40% фейкових новин.
Така статистика протвережує - але має й свої плюси. Оскільки за поширення такої кількості дезінформації відповідають окремі люди, саме ми – якщо будемо уважніше ставитися до того, що ми "лайкаємо" та "шеримо" – можемо допомогти змінити цю ситуацію.
Коли йдеться про те, щоб не повірити дезінформації, першим кроком має стати усвідомлення притаманних нам звичок - наприклад, що ми дуже швидко віримо у те, у що хочемо вірити. Дослідження показують, що схильність до аналітичного мислення та рефлексії може "прищепити" нас від віри у фейкові новини.
Але це не єдине, що ми можемо зробити. Зокрема, дослідники виявили, що є кілька простих конкретних кроків, які ми всі можемо - і маємо - зробити, щоб перевірити правдивість тієї чи іншої новини, перш ніж натиснути "Поділитися".
Один зі способів перевірки інформації онлайн отримав назву SIFT (у перекладі з англійської означає "сито") і складається з чотирьох кроків, кожен із яких позначає окрема літера цієї абревіатури. Цей метод розробив експерт з цифрової грамотності Майк Колфілд.
1. "S" означає "Stop". Зупиніться і подумайте
Можливо, одним із найзгубніших аспектів сучасної епохи є швидкість. Завдяки всьому, починаючи від постійного користування телефоном і закінчуючи безперервними дедлайнами на роботі, надто багато з нас, здається, рухаються у цьому світі із запаморочливою швидкістю.
Перебування онлайн, де і інформація особливо швидко змінюється і часто має емоційне забарвлення, може лише підсилити це відчуття.
Але коли йдеться про розпізнавання дезінформації, швидкість - це наш ворог. Дослідження виявили, що наші миттєві "інтуїтивні" реакції з більшою ймовірністю вводять нас в оману, ніж бажання зупинитися та обміркувати.
Перший крок методу SIFT порушує цю тенденцію, адже говорить нам: "Стій!". Не поширюйте публікацію. Не коментуйте її. Натомість переходьте до наступного кроку.
Можливо, одним із найзгубніших аспектів сучасної епохи є швидкість. Завдяки всьому, починаючи від постійного користування телефоном і закінчуючи безперервними дедлайнами на роботі, надто багато з нас, здається, рухаються у цьому світі із запаморочливою швидкістю.
Перебування онлайн, де і інформація особливо швидко змінюється і часто має емоційне забарвлення, може лише підсилити це відчуття.
Але коли йдеться про розпізнавання дезінформації, швидкість - це наш ворог. Дослідження виявили, що наші миттєві "інтуїтивні" реакції з більшою ймовірністю вводять нас в оману, ніж бажання зупинитися та обміркувати.
Перший крок методу SIFT порушує цю тенденцію, адже говорить нам: "Стій!". Не поширюйте публікацію. Не коментуйте її. Натомість переходьте до наступного кроку.
2. "І" означає "Investigate". Дослідіть джерело
У наших стрічках в соцмережах постійно з’являються різні публікації, і ми не завжди чітко усвідомлюємо, хто саме є їхнім автором. Ними міг поділитися хтось із друзів. Можливо, їх нам підкинув алгоритм. А може, ми самі підписалися на автора, але ніколи не намагалися більше про нього дізнатися.
Настав час це з’ясувати. Хто створив цю публікацію? Вийдіть із соцмережі та пошукайте інформацію в інтернеті. І оскільки результати пошуку також можуть вводити в оману, переконайтеся, що ви дивитесь ті вебсайти, які заслуговують на довіру.
Зазвичай перше джерело, до якого ми звертаємося, це Вікіпедія. Хоча вона не є досконалою, її перевага полягає в тому, що до створення контенту залучено багато різних людей - а це означає, що статті про відомих людей чи організації часто згадують такі аспекти, як суперечливі питання та політичні упередження.
Під час свого онлайн-дослідження поставте наступні питання:
- Якщо автором публікації є ЗМІ - чи користується він авторитетом і повагою, чи покладається на перевірені факти та є прикладом незалежної журналістики?
- Якщо це окрема людина - який досвід вона має у даній темі (якщо має взагалі)? Які фінансові зв’язки, політичні уподобання чи особисті упередження вона може мати?
- Якщо це організація чи бізнес - яка їхня мета? Що вони пропагують або продають? Звідки отримують фінансування? Які політичні уподобання вони демонстрували?
І, нарешті, після того, як ви завершите свій аналіз (який насправді може забрати лише пару хвилин), поставте найпромовистіше запитання з усіх: чи довіряли б ви твердженням цього автора на цю тему, якби він казав щось, з чим ви не погоджуєтесь?
У наших стрічках в соцмережах постійно з’являються різні публікації, і ми не завжди чітко усвідомлюємо, хто саме є їхнім автором. Ними міг поділитися хтось із друзів. Можливо, їх нам підкинув алгоритм. А може, ми самі підписалися на автора, але ніколи не намагалися більше про нього дізнатися.
Настав час це з’ясувати. Хто створив цю публікацію? Вийдіть із соцмережі та пошукайте інформацію в інтернеті. І оскільки результати пошуку також можуть вводити в оману, переконайтеся, що ви дивитесь ті вебсайти, які заслуговують на довіру.
Зазвичай перше джерело, до якого ми звертаємося, це Вікіпедія. Хоча вона не є досконалою, її перевага полягає в тому, що до створення контенту залучено багато різних людей - а це означає, що статті про відомих людей чи організації часто згадують такі аспекти, як суперечливі питання та політичні упередження.
Під час свого онлайн-дослідження поставте наступні питання:
- Якщо автором публікації є ЗМІ - чи користується він авторитетом і повагою, чи покладається на перевірені факти та є прикладом незалежної журналістики?
- Якщо це окрема людина - який досвід вона має у даній темі (якщо має взагалі)? Які фінансові зв’язки, політичні уподобання чи особисті упередження вона може мати?
- Якщо це організація чи бізнес - яка їхня мета? Що вони пропагують або продають? Звідки отримують фінансування? Які політичні уподобання вони демонстрували?
І, нарешті, після того, як ви завершите свій аналіз (який насправді може забрати лише пару хвилин), поставте найпромовистіше запитання з усіх: чи довіряли б ви твердженням цього автора на цю тему, якби він казав щось, з чим ви не погоджуєтесь?
3. "F" означає "Find". Знайдіть краще висвітлення
Якщо під час попереднього кроку ви виявите, що досі маєте сумніви щодо достовірності джерела, настав час копнути трохи глибше. Чи підтверджує те саме твердження якесь надійніше джерело, як-от авторитетне інформаційне видання чи організація, що займається фактчекінгом, тобто перевіркою фактів.
Одні з найкращих інструментів для цього має Google. Якщо ви хочете дізнатися, чи висвітлювали якусь інформацію саме новинні видання, то окрім самого пошукового сервісу зверніть увагу на Google News.
Окрім того, є система Google Fact Check, яка шукає інформацію лише на сайтах, які спеціалізуються на перевірці фактів. Майте на увазі, що Google каже, що не відповідає за зміст цих сайтів, тож, щоб переконатися, що ви отримали дійсно авторитетні результати, ви можете зробити ще один додатковий крок - перевірити, чи зареєстроване ваше джерело у міжнародній мережі перевірки фактів Poynter.
Якщо ви досліджуєте фотографію, скористайтеся інструментом пошуку зображень, щоб побачити, де ще це зображення з’являється в інтернеті. Такий інструмент також є у Google, але окрім цього ви можете скористатися TinEye. Так само можна шукати відео - для цього треба зробити скріншот із нього.
Таким чином ви зможете перевірити, чи повідомляють ту саму інформацію, яку ви шукаєте, якісь надійні джерела.
Якщо під час попереднього кроку ви виявите, що досі маєте сумніви щодо достовірності джерела, настав час копнути трохи глибше. Чи підтверджує те саме твердження якесь надійніше джерело, як-от авторитетне інформаційне видання чи організація, що займається фактчекінгом, тобто перевіркою фактів.
Одні з найкращих інструментів для цього має Google. Якщо ви хочете дізнатися, чи висвітлювали якусь інформацію саме новинні видання, то окрім самого пошукового сервісу зверніть увагу на Google News.
Окрім того, є система Google Fact Check, яка шукає інформацію лише на сайтах, які спеціалізуються на перевірці фактів. Майте на увазі, що Google каже, що не відповідає за зміст цих сайтів, тож, щоб переконатися, що ви отримали дійсно авторитетні результати, ви можете зробити ще один додатковий крок - перевірити, чи зареєстроване ваше джерело у міжнародній мережі перевірки фактів Poynter.
Якщо ви досліджуєте фотографію, скористайтеся інструментом пошуку зображень, щоб побачити, де ще це зображення з’являється в інтернеті. Такий інструмент також є у Google, але окрім цього ви можете скористатися TinEye. Так само можна шукати відео - для цього треба зробити скріншот із нього.
Таким чином ви зможете перевірити, чи повідомляють ту саму інформацію, яку ви шукаєте, якісь надійні джерела.
4. "T" означає "Trace". Відстежте першоджерело інформації
Під час цього кроку ваша мета - з’ясувати, хто є першоджерелом вашої інформації.
Навіть якщо ви бачите, що про це повідомило, наприклад, надійний ЗМІ, він міг отримати її з якогось іншого джерела. В ідеалі на це джерело має бути лінк – тож завжди варто за ним перейти – але якщо його нема, вам доведеться шукати його самостійно.
Важливо, що вам потрібно з’ясувати не лише те, чи є інформація правдивою, але й те, чи не була вона вирвана з контексту. Наприклад, якщо це фото - то чи відповідає його опис у публікації в соцмережах, яку ви побачили, оригінальному підпису, контексту та місцю зйомки? Якщо це цитата - чи не була відредагована чи вирвана з контексту? Наприклад, якщо ви прочитаєте повне інтерв’ю, то можете дійти висновку, що людина просто обмовилася.
Виконання цих кроків може здаватися обтяжливим чи зайвим. Але витрачені на це кілька хвилин часу можуть не лише допомогти вам не опинитися у незручній ситуації, але й гарантувати, що ви не поширюєте дезінформацію, яка, у найгіршому випадку, може виявитися смертельною.
Сьогодні будь-хто може писати будь-що у соцмережах. І будь-хто може стати тією людиною, чия перепублікація якогось твердження зробить його вірусним.
Саме тому кожен із нас зобов’язаний переконатися, що те, що ми публікуємо, лайкаємо та поширюємо, насправді відповідає дійсності.
15.10
ТВГ "Вогонь - ворог, вогонь - друг" (правила протипожежної безпеки)
Треба завжди пам’ятати, що необережне поводження з вогнем може призвести до найбільшої серед бід – пожежі.
Якщо у квартирі або будинку почалася пожежа, найголовніше – не панікувати! Необхідно негайно повідомити про це пожежну частину: телефонуй за номером 101 – чітко і ясно назви адресу і місце виникнення пожежі. Повідом сусідів.
Якщо є можливість, то спробуй погасити вогонь засобами, що є під рукою:
- невеликі джерела пожежі можна гасити мокрою ганчіркою (ударами зверху);
- не витягай з вогню предмети, що горять – це сприяє поширенню пожежі. Гаси вогонь (водою або піском) із країв до центру;
- при гасінні пожежі намагайся не відчиняти вікна і двері, бо доступ повітря підсилить вогонь.
Якщо погасити пожежу до прибуття пожежних неможливо, необхідно з іншими мешканцями будинку, не створюючи паніки, вийти на вулицю, використовуючи для цього сходові марші або пожежні драбини між балконами.
- Покидай приміщення, пригнувшись якнайнижче, адже дим направляється вгору;
- при пожежі не спускайся у ліфті, бо може відключитися електрика;
- по можливості змочи якусь тканину, прикрий нею ніс і рот;
- під час переходів через задимлені ділянки затримуй дихання.
Ознаки отруєння чадним газом:
- запаморочення;
- блювота;
- головний біль;
- червоний колір обличчя;
- непритомність.
Перша допомога при отруєнні чадним газом:
- постраждалого необхідно винести на свіже повітря;
- негайно викликати машину швидкої медичної допомоги за телефоном 103.
Якщо вогонь палає у коридорі, на сходах тощо, і неможливо вибратися назовні, залишайся у своїй квартирі, щільно зачини двері, затули щілини мокрими ганчірками, повісь ковдру, килим або будь-що інше.
Рятувальники вкрай стурбовані та звертаються до громадян з проханням бути пильними та обережними під час відпочинку на природі, дотримуватись правил пожежної безпеки. Але, якщо вже так сталося, що невинне багаття переходить у неконтрольоване розповсюдження вогню у велику пожежу, одразу телефонуйте до Служби порятунку «101».
https://www.youtube.com/watch?v=8bckXxiR_N8
13.10
ГС "Чим унікальне українське мистецтво?"
Українське мистецтво — це багатогранний феномен, що коріниться в глибині століть. Воно відображає історію народу, його духовні прагнення та культурні традиції. Українські художники, музиканти, письменники та митці інших жанрів внесли вагомий вклад у світову культурну скарбницю, збагачуючи її унікальними мотивами, барвистою символікою та глибокою філософією.
Важливо відзначити роль ARTNA’S — онлайн аукціонного дому, який став одним із лідерів на арт-ринку в Україні та Європі. Artna Auction House став містком між традиційним та сучасним українським мистецтвом, популяризуючи його не тільки в межах країни, але й на міжнародному рівні. Ця платформа відкриває нові горизонти для колекціонерів та цінителів мистецтва, підтримуючи митців і розширюючи можливості для їх творчого самовираження.
Значення українського мистецтва в світовому контексті не можна недооцінити. Його вплив переходить географічні та культурні межі, спонукаючи до діалогу між різними народами та культурами. Через мистецтво можна глибше зрозуміти історичні процеси, соціальні зміни та естетичні пошуки українського народу, а також відчути унікальний дух України, її красу та нескорений дух.
Artna Auction House грає ключову роль у збереженні та розвитку цієї унікальної культурної спадщини. Завдяки його діяльності українське мистецтво продовжує розкриватися в усій своїй різноманітності та красі, знаходячи відгук у серцях людей по всьому світу.
Під час цього кроку ваша мета - з’ясувати, хто є першоджерелом вашої інформації.
Навіть якщо ви бачите, що про це повідомило, наприклад, надійний ЗМІ, він міг отримати її з якогось іншого джерела. В ідеалі на це джерело має бути лінк – тож завжди варто за ним перейти – але якщо його нема, вам доведеться шукати його самостійно.
Важливо, що вам потрібно з’ясувати не лише те, чи є інформація правдивою, але й те, чи не була вона вирвана з контексту. Наприклад, якщо це фото - то чи відповідає його опис у публікації в соцмережах, яку ви побачили, оригінальному підпису, контексту та місцю зйомки? Якщо це цитата - чи не була відредагована чи вирвана з контексту? Наприклад, якщо ви прочитаєте повне інтерв’ю, то можете дійти висновку, що людина просто обмовилася.
Виконання цих кроків може здаватися обтяжливим чи зайвим. Але витрачені на це кілька хвилин часу можуть не лише допомогти вам не опинитися у незручній ситуації, але й гарантувати, що ви не поширюєте дезінформацію, яка, у найгіршому випадку, може виявитися смертельною.
Сьогодні будь-хто може писати будь-що у соцмережах. І будь-хто може стати тією людиною, чия перепублікація якогось твердження зробить його вірусним.
Саме тому кожен із нас зобов’язаний переконатися, що те, що ми публікуємо, лайкаємо та поширюємо, насправді відповідає дійсності.
15.10
ТВГ "Вогонь - ворог, вогонь - друг" (правила протипожежної безпеки)
Треба завжди пам’ятати, що необережне поводження з вогнем може призвести до найбільшої серед бід – пожежі.
Якщо у квартирі або будинку почалася пожежа, найголовніше – не панікувати! Необхідно негайно повідомити про це пожежну частину: телефонуй за номером 101 – чітко і ясно назви адресу і місце виникнення пожежі. Повідом сусідів.
Якщо є можливість, то спробуй погасити вогонь засобами, що є під рукою:
- невеликі джерела пожежі можна гасити мокрою ганчіркою (ударами зверху);
- не витягай з вогню предмети, що горять – це сприяє поширенню пожежі. Гаси вогонь (водою або піском) із країв до центру;
- при гасінні пожежі намагайся не відчиняти вікна і двері, бо доступ повітря підсилить вогонь.
Якщо погасити пожежу до прибуття пожежних неможливо, необхідно з іншими мешканцями будинку, не створюючи паніки, вийти на вулицю, використовуючи для цього сходові марші або пожежні драбини між балконами.
- Покидай приміщення, пригнувшись якнайнижче, адже дим направляється вгору;
- при пожежі не спускайся у ліфті, бо може відключитися електрика;
- по можливості змочи якусь тканину, прикрий нею ніс і рот;
- під час переходів через задимлені ділянки затримуй дихання.
Ознаки отруєння чадним газом:
- запаморочення;
- блювота;
- головний біль;
- червоний колір обличчя;
- непритомність.
Перша допомога при отруєнні чадним газом:
- постраждалого необхідно винести на свіже повітря;
- негайно викликати машину швидкої медичної допомоги за телефоном 103.
Якщо вогонь палає у коридорі, на сходах тощо, і неможливо вибратися назовні, залишайся у своїй квартирі, щільно зачини двері, затули щілини мокрими ганчірками, повісь ковдру, килим або будь-що інше.
Рятувальники вкрай стурбовані та звертаються до громадян з проханням бути пильними та обережними під час відпочинку на природі, дотримуватись правил пожежної безпеки. Але, якщо вже так сталося, що невинне багаття переходить у неконтрольоване розповсюдження вогню у велику пожежу, одразу телефонуйте до Служби порятунку «101».
https://www.youtube.com/watch?v=8bckXxiR_N8
13.10
ГС "Чим унікальне українське мистецтво?"
Від душі народу до сучасного полотна
Українське мистецтво завжди було відображенням життя та історії народу. З самого початку, воно несло в собі колорит та традиції, які передавалися з покоління в покоління. З часом, це мистецтво трансформувалося, вбираючи в себе нові тенденції та ідеї, але завжди зберігало свою унікальність та автентичність.
- Традиційні мотиви: історія українського мистецтва починається з багатого народного мистецтва, яке включає розписи на склі, вишивку, кераміку та різьблення по дереву. Ці твори мистецтва вражають своєю красою та складністю.
- Вплив західного мистецтва: з XVIII століття українське мистецтво почало вбирати в себе елементи західноєвропейського мистецтва. Це принесло нові форми та техніки, збагативши традиційне мистецтво новими кольорами.
- Радянський період: цей період характеризувався строгими рамками соцреалізму, але навіть у таких умовах українські митці знаходили способи для творчого самовираження.
- Незалежність та сучасність: здобуття незалежності України відкрило нові горизонти. Сучасні українські художники експериментують з формами, стилями та ідеями, втілюючи у своїх роботах індивідуальність та сучасні світові тенденції.
Сьогодні українське мистецтво перебуває на перехресті традицій та інновацій. Воно продовжує захоплювати своєю глибиною та різноманітністю, демонструючи непереможний дух народу. У цьому мистецтві переплітаються історія, культура та сучасність, створюючи унікальне полотно, яке вражає та надихає.
10.10
ГКК до дня ментального здоров’я «Які емоції живуть в мені?»
Емоції – це внутрішні переживання, які відіграють ключову роль у житті людини. Вони є нашою реакцією на події та ситуації, і вони завжди мають значення.
Ось основна інформація про людські емоції:
Українське мистецтво завжди було відображенням життя та історії народу. З самого початку, воно несло в собі колорит та традиції, які передавалися з покоління в покоління. З часом, це мистецтво трансформувалося, вбираючи в себе нові тенденції та ідеї, але завжди зберігало свою унікальність та автентичність.
- Традиційні мотиви: історія українського мистецтва починається з багатого народного мистецтва, яке включає розписи на склі, вишивку, кераміку та різьблення по дереву. Ці твори мистецтва вражають своєю красою та складністю.
- Вплив західного мистецтва: з XVIII століття українське мистецтво почало вбирати в себе елементи західноєвропейського мистецтва. Це принесло нові форми та техніки, збагативши традиційне мистецтво новими кольорами.
- Радянський період: цей період характеризувався строгими рамками соцреалізму, але навіть у таких умовах українські митці знаходили способи для творчого самовираження.
- Незалежність та сучасність: здобуття незалежності України відкрило нові горизонти. Сучасні українські художники експериментують з формами, стилями та ідеями, втілюючи у своїх роботах індивідуальність та сучасні світові тенденції.
Сьогодні українське мистецтво перебуває на перехресті традицій та інновацій. Воно продовжує захоплювати своєю глибиною та різноманітністю, демонструючи непереможний дух народу. У цьому мистецтві переплітаються історія, культура та сучасність, створюючи унікальне полотно, яке вражає та надихає.
10.10
ГКК до дня ментального здоров’я «Які емоції живуть в мені?»
Емоції – це внутрішні переживання, які відіграють ключову роль у житті людини. Вони є нашою реакцією на події та ситуації, і вони завжди мають значення.
Ось основна інформація про людські емоції:
Що таке емоції?
Емоції — це короткочасні, інтенсивні реакції або більш тривалі стани, які виникають у відповідь на подразники. Вони показують, наскільки значущими для нас є ті чи інші об'єкти, події чи явища для задоволення наших потреб.
Важливо розуміти, що:
Немає "правильних" або "неправильних" емоцій. Поділ на "хороші" та "погані" є помилковим. Кожна емоція виконує свою функцію.
Емоції vs. Почуття. Емоції — це більш ситуативні та швидкоплинні переживання (наприклад, злість від образи). Почуття — це більш стійке, узагальнене ставлення (наприклад, любов чи ненависть), на тлі якого можуть виникати різні емоції.
Емоції — це короткочасні, інтенсивні реакції або більш тривалі стани, які виникають у відповідь на подразники. Вони показують, наскільки значущими для нас є ті чи інші об'єкти, події чи явища для задоволення наших потреб.
Важливо розуміти, що:
Немає "правильних" або "неправильних" емоцій. Поділ на "хороші" та "погані" є помилковим. Кожна емоція виконує свою функцію.
Емоції vs. Почуття. Емоції — це більш ситуативні та швидкоплинні переживання (наприклад, злість від образи). Почуття — це більш стійке, узагальнене ставлення (наприклад, любов чи ненависть), на тлі якого можуть виникати різні емоції.
Основні (Базові) Емоції
У психології часто виділяють шість базових (фундаментальних) емоцій, які є універсальними для всіх культур і мають чіткі мімічні прояви:
Радість (Щастя)
Сум (Смуток)
Гнів (Злість)
Страх
Огида (Відраза)
Здивування (Подив)
Інші класифікації, як-от Колесо емоцій Плутчика, розширюють цей список, додаючи Довіру та Очікування.
У психології часто виділяють шість базових (фундаментальних) емоцій, які є універсальними для всіх культур і мають чіткі мімічні прояви:
Радість (Щастя)
Сум (Смуток)
Гнів (Злість)
Страх
Огида (Відраза)
Здивування (Подив)
Інші класифікації, як-от Колесо емоцій Плутчика, розширюють цей список, додаючи Довіру та Очікування.
Класифікація Емоцій
Емоції можна класифікувати за різними ознаками:
Емоції можна класифікувати за різними ознаками:
1. За знаком
Позитивні: Радість, захоплення, задоволення, вдячність.
Негативні: Гнів, страх, сум, огида, образа, провина.
Нейтральні: Здивування, зацікавленість, очікування.
Позитивні: Радість, захоплення, задоволення, вдячність.
Негативні: Гнів, страх, сум, огида, образа, провина.
Нейтральні: Здивування, зацікавленість, очікування.
2. За впливом на активність
Стенічні (від грец. sten˜os — сила): Емоції, які підвищують активність, мобілізують сили та спонукають до дії (наприклад, радість, ентузіазм, бойовий гнів).
Астенічні (від грец. asthenoˊs — слабкість): Емоції, які знижують активність, пригнічують життєдіяльність і викликають пасивність (наприклад, смуток, туга, пригніченість).
Стенічні (від грец. sten˜os — сила): Емоції, які підвищують активність, мобілізують сили та спонукають до дії (наприклад, радість, ентузіазм, бойовий гнів).
Астенічні (від грец. asthenoˊs — слабкість): Емоції, які знижують активність, пригнічують життєдіяльність і викликають пасивність (наприклад, смуток, туга, пригніченість).
3. За тривалістю та силою
Настрій — найпоширеніший, тривалий і не завжди чітко виражений емоційний стан.
Емоція — короткочасна реакція на конкретну ситуацію.
Афект — бурхливий, короткочасний і сильний емоційний спалах, який може тимчасово знизити здатність контролювати свої дії (наприклад, лють, жах).
Пристрасть — сильне, стійке та глибоке почуття, яке спрямовує всі думки та вчинки людини.
Настрій — найпоширеніший, тривалий і не завжди чітко виражений емоційний стан.
Емоція — короткочасна реакція на конкретну ситуацію.
Афект — бурхливий, короткочасний і сильний емоційний спалах, який може тимчасово знизити здатність контролювати свої дії (наприклад, лють, жах).
Пристрасть — сильне, стійке та глибоке почуття, яке спрямовує всі думки та вчинки людини.
Функції Емоцій
Емоції є життєво необхідними і виконують важливі функції:
Сигнальна (Оцінна): Емоції дають нам швидку, узагальнену оцінку того, що відбувається навколо нас та всередині. Вони сигналізують про загрозу (страх) або задоволення потреби (радість) ще до того, як ми встигнемо свідомо проаналізувати ситуацію.
Спонукальна (Мотиваційна): Емоції є внутрішньою рушійною силою. Гнів дає енергію для захисту своїх меж, страх спонукає до втечі або обережності, радість мотивує до повторення успішної дії.
Комунікативна (Виразна): Через міміку, жести та інтонацію ми виражаємо свої емоції. Це дозволяє іншим швидко зрозуміти наш стан і наміри, що є критично важливим для соціальної взаємодії та спілкування.
Компенсаторна: Емоції можуть компенсувати недостатність інформації для прийняття швидкого рішення, допомагаючи діяти, коли часу на роздуми немає.
Розуміння та вміння керувати своїми емоціями (емоційний інтелект) є ключовим для психічного здоров'я та успішної взаємодії зі світом.
08.10
ТВГ "Добро та милосердя врятують світ і людей"
Доброта і милосердя — це одні з найважливіших духовних цінностей, які є справжніми "крилами, на яких тримається людство". Вони мають величезне значення як для окремої людини, так і для всього суспільства.
Емоції є життєво необхідними і виконують важливі функції:
Сигнальна (Оцінна): Емоції дають нам швидку, узагальнену оцінку того, що відбувається навколо нас та всередині. Вони сигналізують про загрозу (страх) або задоволення потреби (радість) ще до того, як ми встигнемо свідомо проаналізувати ситуацію.
Спонукальна (Мотиваційна): Емоції є внутрішньою рушійною силою. Гнів дає енергію для захисту своїх меж, страх спонукає до втечі або обережності, радість мотивує до повторення успішної дії.
Комунікативна (Виразна): Через міміку, жести та інтонацію ми виражаємо свої емоції. Це дозволяє іншим швидко зрозуміти наш стан і наміри, що є критично важливим для соціальної взаємодії та спілкування.
Компенсаторна: Емоції можуть компенсувати недостатність інформації для прийняття швидкого рішення, допомагаючи діяти, коли часу на роздуми немає.
Розуміння та вміння керувати своїми емоціями (емоційний інтелект) є ключовим для психічного здоров'я та успішної взаємодії зі світом.
08.10
ТВГ "Добро та милосердя врятують світ і людей"
Доброта і милосердя — це одні з найважливіших духовних цінностей, які є справжніми "крилами, на яких тримається людство". Вони мають величезне значення як для окремої людини, так і для всього суспільства.
Значення для окремої людини
Духовне збагачення: Прагнучи до добра, людина дбає про свою душу, а не лише про матеріальне. Добрі вчинки, слова та співчуття роблять її духовно багатшою, людянішою і милосерднішою.
Джерело щастя і радості: Справжня нагорода за добро — це радість інших людей. Коли ми допомагаємо комусь, робимо щось приємне, ми самі відчуваємо задоволення та щастя. Милосердя називають і щастям для нас самих.
Виховання та самовдосконалення: Доброта — це якість, яку виховують по краплинці змалечку. Вона потребує постійної праці над собою, очищення серця та боротьби з такими негативними почуттями, як заздрість чи злість. Таким чином, доброта і милосердя є шляхом до постійного самовдосконалення.
Справжня цінність: Часто кажуть, що доброта – це якість, яка коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити за гроші, що підкреслює її неперехідну цінність.
Духовне збагачення: Прагнучи до добра, людина дбає про свою душу, а не лише про матеріальне. Добрі вчинки, слова та співчуття роблять її духовно багатшою, людянішою і милосерднішою.
Джерело щастя і радості: Справжня нагорода за добро — це радість інших людей. Коли ми допомагаємо комусь, робимо щось приємне, ми самі відчуваємо задоволення та щастя. Милосердя називають і щастям для нас самих.
Виховання та самовдосконалення: Доброта — це якість, яку виховують по краплинці змалечку. Вона потребує постійної праці над собою, очищення серця та боротьби з такими негативними почуттями, як заздрість чи злість. Таким чином, доброта і милосердя є шляхом до постійного самовдосконалення.
Справжня цінність: Часто кажуть, що доброта – це якість, яка коштує так дешево, але цінується так дорого. Її не можна купити за гроші, що підкреслює її неперехідну цінність.
Важливість для суспільства
Єднання та взаємодопомога: Добрі слова і вчинки, а також милосердя, спрямовані на порозуміння, взаємодопомогу і підтримку одне одного. Вони єднають людей, породжують повагу і любов.
"Діяльне добро": Милосердя — це не просто співчуття, а діяльне добро, тобто те, що виявляється у конкретних вчинках: допомогти знедоленому, поділитись хлібом, захистити старість, підтримати хворого. Без такої активної допомоги неможливо жити у світі.
Одухотворення світу: Милосердя облагороджує світ, робить його добрішим, мирним, спокійнішим і радіснішим. Воно є втіленням щирої любові до ближніх і відкриває серце на надію.
Турбота про все живе: Милосердного ставлення потребують не тільки люди, а й увесь оточуючий світ і природа. Людина, яка розуміє цінність милосердя, прагне любити та піклуватися про навколишній світ.
Насамкінець, доброта і милосердя – це фундаментальні моральні основи, які роблять людину Людиною і створюють гармонійне та підтримуюче суспільство.
Які прояви доброти та милосердя ви вважаєте найважливішими у сучасному світі?
Прояви добра та милосердя дуже різноманітні й охоплюють як масштабні вчинки, так і повсякденні дії та слова. Милосердя часто називають "діяльним добром", оскільки воно завжди виявляється у конкретній допомозі.
Ось основні форми та прояви добра і милосердя:
Єднання та взаємодопомога: Добрі слова і вчинки, а також милосердя, спрямовані на порозуміння, взаємодопомогу і підтримку одне одного. Вони єднають людей, породжують повагу і любов.
"Діяльне добро": Милосердя — це не просто співчуття, а діяльне добро, тобто те, що виявляється у конкретних вчинках: допомогти знедоленому, поділитись хлібом, захистити старість, підтримати хворого. Без такої активної допомоги неможливо жити у світі.
Одухотворення світу: Милосердя облагороджує світ, робить його добрішим, мирним, спокійнішим і радіснішим. Воно є втіленням щирої любові до ближніх і відкриває серце на надію.
Турбота про все живе: Милосердного ставлення потребують не тільки люди, а й увесь оточуючий світ і природа. Людина, яка розуміє цінність милосердя, прагне любити та піклуватися про навколишній світ.
Насамкінець, доброта і милосердя – це фундаментальні моральні основи, які роблять людину Людиною і створюють гармонійне та підтримуюче суспільство.
Які прояви доброти та милосердя ви вважаєте найважливішими у сучасному світі?
Прояви добра та милосердя дуже різноманітні й охоплюють як масштабні вчинки, так і повсякденні дії та слова. Милосердя часто називають "діяльним добром", оскільки воно завжди виявляється у конкретній допомозі.
Ось основні форми та прояви добра і милосердя:
1. Допомога (Діяльне Милосердя)
Це найбільш очевидні та практичні прояви:
Тілесна допомога нужденним:
Фінансова підтримка (пожертви, милостиня, допомога фондам).
Забезпечення базових потреб (надати їжу, одяг, ліки, прихисток бездомним або постраждалим).
Догляд за хворими та людьми похилого віку, фізична допомога (наприклад, допомогти перейти дорогу, піднести важку сумку).
Волонтерство та громадська діяльність:
Участь у зборах, акціях, спрямованих на допомогу військовим, переселенцям, дітям чи тваринам.
Безоплатна допомога (наприклад, професійна допомога юриста, лікаря, психолога).
Захист і заступництво:
Захист слабких, беззахисних або тих, хто став жертвою несправедливості чи булінгу.
Допомога безпритульним тваринам.
Це найбільш очевидні та практичні прояви:
Тілесна допомога нужденним:
Фінансова підтримка (пожертви, милостиня, допомога фондам).
Забезпечення базових потреб (надати їжу, одяг, ліки, прихисток бездомним або постраждалим).
Догляд за хворими та людьми похилого віку, фізична допомога (наприклад, допомогти перейти дорогу, піднести важку сумку).
Волонтерство та громадська діяльність:
Участь у зборах, акціях, спрямованих на допомогу військовим, переселенцям, дітям чи тваринам.
Безоплатна допомога (наприклад, професійна допомога юриста, лікаря, психолога).
Захист і заступництво:
Захист слабких, беззахисних або тих, хто став жертвою несправедливості чи булінгу.
Допомога безпритульним тваринам.
2. Співчуття та Чуйність (Душевне Милосердя)
Ці прояви стосуються емоційної підтримки та уваги до переживань інших:
Емоційна підтримка: Уважно вислухати людину, яка переживає горе, самотність або кризу.
Співпереживання: Здатність відчути чужий біль і показати, що ви не байдужі (наприклад, обійняти, підбадьорити).
Уважність: Звернути увагу на тих, хто мовчить, відсторонений або потребує розмови, навіть якщо вони про це прямо не просять.
Прояв терпіння: Здатність проявити терпіння до недоліків, помилок або неприємної поведінки іншої людини.
Ці прояви стосуються емоційної підтримки та уваги до переживань інших:
Емоційна підтримка: Уважно вислухати людину, яка переживає горе, самотність або кризу.
Співпереживання: Здатність відчути чужий біль і показати, що ви не байдужі (наприклад, обійняти, підбадьорити).
Уважність: Звернути увагу на тих, хто мовчить, відсторонений або потребує розмови, навіть якщо вони про це прямо не просять.
Прояв терпіння: Здатність проявити терпіння до недоліків, помилок або неприємної поведінки іншої людини.
3. Повсякденна Доброта (Малі Вчинки)
Доброта проявляється у щоденних, "непомітних" вчинках:
Доброзичливе спілкування: Усмішка, щире "дякую", "будь ласка", вітання.
Ввічливість та повага: Поступатися місцем у транспорті, відчинити двері перед іншим, виявити повагу до літніх людей чи дітей.
Неочікувана допомога: Притримати ліфт, допомогти сусіду з ремонтом чи переїздом.
Позитивне слово: Сказати комплімент, підбадьорити, похвалити за успіх.
Доброта проявляється у щоденних, "непомітних" вчинках:
Доброзичливе спілкування: Усмішка, щире "дякую", "будь ласка", вітання.
Ввічливість та повага: Поступатися місцем у транспорті, відчинити двері перед іншим, виявити повагу до літніх людей чи дітей.
Неочікувана допомога: Притримати ліфт, допомогти сусіду з ремонтом чи переїздом.
Позитивне слово: Сказати комплімент, підбадьорити, похвалити за успіх.
4. Прощення та Неосудність (Вищий прояв)
Це складні, але надзвичайно важливі прояви:
Прощення: Здатність відпустити образу і не тримати зла на тих, хто заподіяв біль.
Неосудність: Утримуватись від засудження інших, намагатися зрозуміти їхні мотиви та обставини, а не одразу критикувати чи таврувати.
Безкорисливість: Робити добро, не очікуючи нічого натомість (похвали, подяки, винагороди), дотримуючись принципу: "хай ліва рука не знає, що робить права".
Таким чином, прояви добра і милосердя можуть бути як активними (допомога, дія), так і пасивними (терпіння, прощення, неосудність), але завжди вимагають щирості серця.
06.10
ГС "Брати наші менші" до Всесвітнього дня тварин
Сьогодні у світі відзначають Всесвітній день тварин – міжнародний день, спрямований на привернення уваги людства до прав тварин та їх добробуту, так як щодня тварини опиняються на межі зникнення.
Рішення відзначати Всесвітній день тварин було прийнято 4 жовтня на Міжнародному конгресі прибічників руху на захист природи, який проходив у Флоренції в 1931 році. Датою свята обрано 4 жовтня, оскільки в цю дату католики шанують пам'ять святого Франсиска Ассизького, який вважається покровителем і захисником всіх тварин.
Відзначення Всесвітнього дня тварин – це нагода вчергове нагадати про те, що люди – сусіди та друзі усіх живих істот. Завдяки підвищенню обізнаності люди виховують в собі гуманне ставлення до тварин, що в свою чергу робить планету безпечним місцем для нашого життя.
День захисту тварин особливо актуальний під час війни, коли багато тварин страждають від обстрілів. Тварини, які постійно перебувають на лінії вогню, відчувають постійний стрес, що негативно впливає на їх стан і поведінку. Наші громадяни, військовослужбовці та рятувальники при кожній можливості надають допомогу та турбуються про постраждалих тварин, не лишаються осторонь. Службові тварини в свою чергу стають помічниками у боротьбі із агресором, зокрема собаки-сапери беруть участь у розмінуванні територій, пошуково-рятувальні собаки – допомагають рятувати людей із завалів.
Нам всім потрібно взяти за правило власного життя – піклуватися та дбати про наших менших братів.
03.10
ГКК «До міжнародного дня боротьби проти насильства»
(02.10) «Стоп насильство».
27-го червня 2007-го року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй встановила своєрідний всесвітній святковий день - Міжнародний день ненасильства (Міжнародний день боротьби проти насилля), який було вирішено відзначати в дату дня народження людини (2 жовтня), яка була колись убита руками «класичних» насильників. Ім’я цієї людини відомо багатьом - Мохандас Карамчанд Ганді. За життя він був один із тих, хто пропонував альтернативу цьому самому насильству.
Насильство існує в будь-якій державі. Проте особливо високий його відсоток у країнах з низьким рівнем життя, а також там, де є воєнні конфлікти.
Подолання проблем насильства є серйозним викликом для суспільства. До цієї теми необхідно привертати увагу всіх верств населення, щоб сформувати в суспільстві непримиренне ставлення до цього явища. Першим кроком до подолання проблеми насильства має стати її усвідомлення, як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Необхідно змінювати терпиме, а іноді й байдуже ставлення суспільства до насильства. Кожен з нас має сказати «Стоп!» насильству у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому досить бурхливому світі. Місцем, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному – і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку.
Важливим елементом у закладенні в свідомість громадян є поняття, що будь-яке насилля над людиною неприпустиме (не має значення ні стать, ні вік). Лише виховуючи свідоме покоління можна подолати цю загальнолюдську проблему.
https://www.youtube.com/watch?v=cJliBTvOKd4
01.10
ТВГ «До дня захисників та захисниць»
«День козацтва»
День захисників та захисниць України — державне свято України, яке відзначається 1 жовтня. Встановлено 14 жовтня 2014 року. З 2015 року цей день є неробочим. До липня 2021 року мав назву «День захисника України».
Більше інформації знайдете в презентації та відео.
https://www.youtube.com/watch?v=rYeAOWk3Cbk
29.09.2025 ГС до дня пам’яті трагедії Бабиного Яру
Перегляньте відео
· https://www.youtube.com/watch?v=r_WOCtvRNM4
29 вересня Україна та світ вшановують День пам'яті трагедії Бабиного Яру, який є символом Голокосту від куль та геноциду, що вчиняли нацисти в окупованому Києві у 1941 році. Упродовж двох днів, 29–30 вересня 1941 року, було розстріляно майже 34 тисячі євреїв, а загалом за роки окупації у Бабиному Яру загинули до 150 тисяч цивільних людей різних національностей, включно з ромами, полоненими та членами українського руху опору.
Що ж ми маємо пам'ятати?
· Правду. Довгі роки радянська влада намагалася приховати правду про те, хто був убитий у Бабиному Яру. Вони говорили про “радянських громадян”, не згадуючи, що переважна більшість жертв були євреями. Ця трагедія — частина Голокосту, жахливого геноциду, який забрав мільйони життів. Наша відповідальність — називати речі своїми іменами.
- Стійкість. Навіть у такій жахливій ситуації були люди, які чинили опір. Деякі намагалися втекти, хоча це було майже неможливо. Були ті, хто ризикував своїм життям, щоб врятувати інших. Ці люди — приклади справжньої мужності.
- Урок для майбутнього. Трагедія Бабиного Яру вчить нас, що ненависть, нетерпимість та байдужість можуть призвести до найжахливіших наслідків. Завжди пам’ятайте, що людське життя — найвища цінність. Ми повинні поважати кожного, незалежно від його національності, віри чи поглядів.
Сьогодні, вшановуючи пам’ять жертв Бабиного Яру, ми говоримо: “Ніколи знову”. Ми пам’ятаємо їхній біль, щоб наше майбутнє було вільним від ненависті та насильства. Нехай ця історія буде нагадуванням про те, що тільки взаємоповага і людяність можуть врятувати світ.
26.09
ГКК до міжнародного дня правових знань.
Міжнародний день права знати (International Right to Know Day) був оголошений 28 вересня 2002 року в Софії, Болгарія. Це важливе свято, яке нагадує про права кожної людини на доступ до інформації.
Основні аспекти цього дня варто знати:
1. Рівність прав на доступ до інформації: Кожен громадянин має однакове право на доступ до інформації, що знаходиться в публічному секторі.
2. Конфіденційність як виняток: Єдине обмеження доступу до інформації — це конфіденційні дані, які не можна розголошувати через юридичні чи етичні норми.
3. Право на інформацію в державних установах: Це право застосовується до всіх державних органів, і повинно сприяти прозорості, підвищенню ефективності запитів та доступу до інформації. Під час запиту інформації важливо, щоб процес був швидким, зручним і безкоштовним.
4. Обов'язки державних службовців: Представники державних установ мають надавати якісне обслуговування всіх заявників. У разі відмови в наданні інформації, таке рішення повинно бути чітко обґрунтоване і відповідати законодавству.
Цікаво знати: Міжнародний день права знати є також важливим кроком у боротьбі за більшу прозорість урядів і підвищення рівня довіри до державних установ. Це свято наголошує на важливості прозорості та доступу до інформації, як основи для розвитку демократії та громадянського суспільства.
Цей день спонукає нас замислитись: чи достатньо ми знаємо про те, що відбувається у нашій країні? Чи можемо ми повністю скористатися своїм правом на доступ до інформації?
24.09
ТВГ "8 неочевидних фактів про булінг"
Факт 1
Чи це справді булінг?
Перевіряємо наявність 4-х ключових характеристик
Щоб назвати подію булінгом, мають збігтися чотири ключові характеристики, — звертає увагу знана дослідниця теми булінгу Настя Мельниченко. Якщо котроїсь із них бракує — булінгом подію називати не варто. Ось ці характеристики:
1. Повторюваність (регулярність, систематичність) — булінг здійснюють систематично, тобто випадкові бійки в коридорі чи сутичка в класі не можуть бути булінгом. Булінг як повторювана дія стається між одними й тими самими дійовими особами. Якщо агресор регулярно б’є або дражнить різних дітей, це не є булінгом.
2. Дисбаланс сил — і тут йдеться не лише про фізичну перевагу агресора над мішенню. Це може бути про різницю в комунікаційних навичках, інтелекті, стані психічного здоров’я, соціальних зв’язках, соціально-майновому стані. Деякі нерівності для нас є взагалі непомітними, наприклад відставання дитини в розвитку виконавчих функцій мозку.
3. Біль. Булінг — це про завдання болю. Фізичного чи психічного. Іноді ми очікуємо від булінгу конкретних дій, наприклад побиття, штовхання або різних прозивалок. Та часом болю може бути завдано непомітно, без яскравих видимих проявів, наприклад через поширення чуток чи соціальну ізоляцію.
4. Зловмисність дій і відсутність розкаяння. Кривдник хоче завдати болю, це є його (чи її) лихим наміром. Після булінгу агресор не відчуває розкаяння, а, навпаки, тішиться й радіє. Цей нюанс важливо розуміти, адже, скажімо, іноді болю може регулярно завдавати фізично розвинена дитина, але цей регулярний біль може бути реактивною агресією на невидимі для дорослих шпиняння інших дітей.
Більше потрібної інформації за посиланням:
Презентація за посиланням:
22.09
ГС «Партизанська боротьба крізь століття»
(до Дня партизанської слави).Щорічно 22 вересня в Україні відзначається День партизанської слави. Це свято вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Другої світової війни. День партизанської слави — це не просто дата в календарі. Це день, коли ми згадуємо відважних людей, які пожертвували своїм життям заради нашого майбутнього. Адже ті, хто захищав нашу країну тоді, і ті, хто боронить її зараз, мають спільну рису — безмежну любов до Батьківщини. Сьогодні Україна знову бореться за свою свободу. І знову, як і 80 років тому, у нас є партизани. Це українці на тимчасово окупованих територіях, які не скорилися ворогу і продовжують чинити опір. и сьогодні занурились в історію, яка сповнена мужності, відваги та неймовірної сили духу. Ми побачили, що партизанська боротьба — це не лише сторінка в підручнику, це жива історія, яка триває і сьогодні.Пам'ятаймо: ми є спадкоємцями великих героїв. Наш обов'язок — бути гідними їхньої пам'яті, підтримувати наших захисників і робити все можливе, щоб Україна була вільною, незалежною та процвітаючою. .
Нехай цей день буде для вас нагадуванням, що в єдності — наша сила, і що вільний дух неможливо здолати!
19.09
ГКК "Хай буде мир в Україні!"
21 вересня, українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні. Останній встановлено відповідно до Указу Президента від 5 лютого 2002 року.
Історію нашої цивілізації цілком можна назвати історією воєн – лише в минулому столітті людству довелося пережити дві світові війни, а локальні збройні сутички в різних місцях планети виникають постійно.
На думку ООН, для припинення військових конфліктів у світі недостатньо урядових політичних угод – стійкий мир має базуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Саме цю ідею покладено в основу Міжнародного дня миру, який відзначається щороку 21 вересня і має на меті пропагувати мирні ініціативи та послаблювати військову напругу.
Мета Дня – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.
Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.
Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні вже другий рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо цінність миру.
Презентація:
17.09
ТВГ "Як ми розуміємо академічну доброчесність?"
Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів і правил, якими керуються учасники освітнього процесу (учні, вчителі, науковці) під час навчання, викладання та наукової діяльності для забезпечення довіри до результатів освіти та наукових досягнень. Вона базується на таких цінностях, як чесність, довіра, справедливість, повага та відповідальність. Порушенням академічної доброчесності є, зокрема, плагіат, фабрикація даних, списування та інші форми несумлінної роботи.
Основні принципи академічної доброчесності:
- Чесність– це правдивість, дотримання етичних норм та уникнення обману.
- Довіра
- – створення атмосфери, де кожен учасник освітнього процесу може довіряти іншим і своїм власним результатам.
- Справедливість
- – об'єктивне оцінювання та рівне ставлення до всіх учасників.
- Повага
- – повага до інтелектуальної власності, авторських прав та результатів праці інших.
- Відповідальність
- – усвідомлення відповідальності за власну роботу, дотримання правил та наслідки своїх дій.
Презентація:
Більше у відео за посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=S0TrPtRUHzc
https://www.youtube.com/watch?v=vyfcskMxhac
15.09. ГС до дня пам’яті жертв фашизму
Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про одну з найжахливіших сторінок в історії людства — про фашизм та його жертв.
Сьогодні, у другу неділю вересня, світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв фашизму. Ця дата не випадкова. Саме у вересні 1939 року почалася Друга світова війна — війна, яка забрала десятки мільйонів життів і принесла незліченні страждання. Ця війна була наслідком політики фашизму.
Фашизм — це ідеологія і політичний рух, який з'явився у 20 столітті. Його основні риси:
· Диктатура. Фашисти не визнають демократію і встановлюють жорсткий, тоталітарний контроль над життям людей.
· Агресивний націоналізм. Вони вірять у перевагу своєї нації над іншими і прагнуть до розширення своїх територій.
· Культ лідера. Влада зосереджена в руках однієї людини — диктатора, який вважається непогрішним.
· Терор і насильство. Для досягнення своїх цілей фашисти використовували репресії, переслідування та масові вбивства.
Найбільш яскравими прикладами фашистських режимів були:
· Нацистська Німеччина на чолі з Адольфом Гітлером.
· Фашистська Італія під керівництвом Беніто Муссоліні.
Пам’ять про жертв фашизму — це наш обов'язок. Вона потрібна, щоб:
· Запобігти повторенню історії. Ми повинні знати, до яких жахливих наслідків може призвести ненависть, ксенофобія та нетерпимість.
· Шанувати героїв. Пам'ятати тих, хто боровся з фашизмом, хто рятував людей, ризикуючи власним життям.
· Цінувати мир. Мир — це найбільша цінність. Цей день нагадує нам, наскільки він крихкий і як важливо його оберігати.
Сьогодні, коли ми бачимо нові прояви агресії та спроби переписати історію, пам’ять про минуле стає ще важливішою. Вона вчить нас бути чуйними, толерантними та рішуче протистояти будь-якому злу.
12.09
ГКК до Дня фізичної культури та спорту
День фізичної культури і спорту України у 2025 році припадає на 13 вересня. Це свято традиційно відзначається в другу суботу вересня, що було встановлено Указом Президента України № 340/94 від 29 червня 1994 року. Свято присвячене всім, хто цінує здоров'я, спорт та активний спосіб життя, а також вшановує спортсменів, тренерів та ветеранів спорту.
Ключові факти про День фізичної культури і спорту:
- Щорічно в другу суботу вересня.
- Для спортсменів, тренерів, ветеранів спорту, а також для всіх прихильників здорового способу життя.
- Підкреслює важливість фізичної культури та спорту для здоров'я нації, загартовує характер і волю, а також сприяє розвитку спортивних талантів.
- Свято було офіційно засновано Указом Президента України в 1994 році.
Відео за посиланням:
10.09
ТВГ "Ми - майбутні олімпійці". Визначні олімпійці незалежної України.
Українські спортсмени неодноразово демонстрували світові свою майстерність та волю до перемоги на Олімпійських іграх. Рустам Шаріпов, Наталія Скакун, Віктор Рубан, Олексій Торохтій та інші стали справжніми героями для мільйонів вболівальників, принісши Україні золоті нагороди.
Лілія Підкопаєва
Лілія Подкопаєва у 1996 році на Олімпіаді в Атланті стала чемпіонкою в абсолютній першості й вільних вправах. На колоді вона здобула срібло і у підсумку стала єдиною гімнасткою зі званням абсолютної олімпійської чемпіонки, що не завоювала медаль в команді, оскільки збірна України посіла 5-те місце.
Юрій Чабан
Дворазовий олімпійський чемпіон 2012 та 2016 років. У Лондоні спортсмен здобув свою першу олімпійську золоту нагороду у веслуванні на каное на дистанції 200 метрів, показавши приголомшливий результат — 42,291 секунди. Він знову підтвердив свою майстерність, вигравши золото у Ріо-де-Жанейро з новим рекордним часом — 39,279 секунди. Ці перемоги стали символом його неймовірної витривалості, наполегливості та прагнення до досконалості.
Оксана Баюл
Вперше наша країна, як самостійна команда, була представлена на XVII Зимових Олімпійських іграх у Ліллегаммері 1994 року. Тоді Оксана Баюл в змаганні серед жінок у фігурному катанні принесла першу золоту медаль в новій історії України.
В'ячеслав Олійник
На Олімпіаді 1996 року в Атланті В’ячеслав Олійник здобув золоту медаль, яка стала першою золотою медаллю на літніх Олімпійських іграх в історії незалежної України. Через чотири роки на Олімпіалі в Сіднеї посів 14 місце.
Катерина Серебрянська
Серебрянская стала чемпіонкою Європи у командній першості, абсолютною чемпіонкою світу та Європи, олімпійською чемпіонкою, володаркою Кубка континенту. Має також вісім титулів чемпіонки світу, шість титулів чемпіонки Європи у фіналах окремих видів.
Більше за посиланням:
Презентація - ознайомлення з видатними українськими спортсменами:
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-olimpijski-cempioni-ukraini-105932.html
Українська олімпійська збірна в часи незалежності:
https://naurok.com.ua/olimpiyska-zbirna-ukra-ni-v-chasi-nezalezhnosti-421400.html
Українські спортсмени-рекордсмени:
https://www.youtube.com/watch?v=9ZOY2n5yxIg
08.09
8 вересня - Міжнародний день грамотності
Це складні, але надзвичайно важливі прояви:
Прощення: Здатність відпустити образу і не тримати зла на тих, хто заподіяв біль.
Неосудність: Утримуватись від засудження інших, намагатися зрозуміти їхні мотиви та обставини, а не одразу критикувати чи таврувати.
Безкорисливість: Робити добро, не очікуючи нічого натомість (похвали, подяки, винагороди), дотримуючись принципу: "хай ліва рука не знає, що робить права".
Таким чином, прояви добра і милосердя можуть бути як активними (допомога, дія), так і пасивними (терпіння, прощення, неосудність), але завжди вимагають щирості серця.
06.10
ГС "Брати наші менші" до Всесвітнього дня тварин
Сьогодні у світі відзначають Всесвітній день тварин – міжнародний день, спрямований на привернення уваги людства до прав тварин та їх добробуту, так як щодня тварини опиняються на межі зникнення.
Рішення відзначати Всесвітній день тварин було прийнято 4 жовтня на Міжнародному конгресі прибічників руху на захист природи, який проходив у Флоренції в 1931 році. Датою свята обрано 4 жовтня, оскільки в цю дату католики шанують пам'ять святого Франсиска Ассизького, який вважається покровителем і захисником всіх тварин.
Відзначення Всесвітнього дня тварин – це нагода вчергове нагадати про те, що люди – сусіди та друзі усіх живих істот. Завдяки підвищенню обізнаності люди виховують в собі гуманне ставлення до тварин, що в свою чергу робить планету безпечним місцем для нашого життя.
День захисту тварин особливо актуальний під час війни, коли багато тварин страждають від обстрілів. Тварини, які постійно перебувають на лінії вогню, відчувають постійний стрес, що негативно впливає на їх стан і поведінку. Наші громадяни, військовослужбовці та рятувальники при кожній можливості надають допомогу та турбуються про постраждалих тварин, не лишаються осторонь. Службові тварини в свою чергу стають помічниками у боротьбі із агресором, зокрема собаки-сапери беруть участь у розмінуванні територій, пошуково-рятувальні собаки – допомагають рятувати людей із завалів.
Нам всім потрібно взяти за правило власного життя – піклуватися та дбати про наших менших братів.
03.10
ГКК «До міжнародного дня боротьби проти насильства»
(02.10) «Стоп насильство».
27-го червня 2007-го року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй встановила своєрідний всесвітній святковий день - Міжнародний день ненасильства (Міжнародний день боротьби проти насилля), який було вирішено відзначати в дату дня народження людини (2 жовтня), яка була колись убита руками «класичних» насильників. Ім’я цієї людини відомо багатьом - Мохандас Карамчанд Ганді. За життя він був один із тих, хто пропонував альтернативу цьому самому насильству.
Насильство існує в будь-якій державі. Проте особливо високий його відсоток у країнах з низьким рівнем життя, а також там, де є воєнні конфлікти.
Подолання проблем насильства є серйозним викликом для суспільства. До цієї теми необхідно привертати увагу всіх верств населення, щоб сформувати в суспільстві непримиренне ставлення до цього явища. Першим кроком до подолання проблеми насильства має стати її усвідомлення, як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Необхідно змінювати терпиме, а іноді й байдуже ставлення суспільства до насильства. Кожен з нас має сказати «Стоп!» насильству у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому досить бурхливому світі. Місцем, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному – і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку.
Важливим елементом у закладенні в свідомість громадян є поняття, що будь-яке насилля над людиною неприпустиме (не має значення ні стать, ні вік). Лише виховуючи свідоме покоління можна подолати цю загальнолюдську проблему.
https://www.youtube.com/watch?v=cJliBTvOKd4
01.10
ТВГ «До дня захисників та захисниць»
«День козацтва»
День захисників та захисниць України — державне свято України, яке відзначається 1 жовтня. Встановлено 14 жовтня 2014 року. З 2015 року цей день є неробочим. До липня 2021 року мав назву «День захисника України».
Більше інформації знайдете в презентації та відео.
https://www.youtube.com/watch?v=rYeAOWk3Cbk
29.09.2025 ГС до дня пам’яті трагедії Бабиного Яру
Перегляньте відео
· https://www.youtube.com/watch?v=r_WOCtvRNM4
29 вересня Україна та світ вшановують День пам'яті трагедії Бабиного Яру, який є символом Голокосту від куль та геноциду, що вчиняли нацисти в окупованому Києві у 1941 році. Упродовж двох днів, 29–30 вересня 1941 року, було розстріляно майже 34 тисячі євреїв, а загалом за роки окупації у Бабиному Яру загинули до 150 тисяч цивільних людей різних національностей, включно з ромами, полоненими та членами українського руху опору.
Що ж ми маємо пам'ятати?
· Правду. Довгі роки радянська влада намагалася приховати правду про те, хто був убитий у Бабиному Яру. Вони говорили про “радянських громадян”, не згадуючи, що переважна більшість жертв були євреями. Ця трагедія — частина Голокосту, жахливого геноциду, який забрав мільйони життів. Наша відповідальність — називати речі своїми іменами.
- Стійкість. Навіть у такій жахливій ситуації були люди, які чинили опір. Деякі намагалися втекти, хоча це було майже неможливо. Були ті, хто ризикував своїм життям, щоб врятувати інших. Ці люди — приклади справжньої мужності.
- Урок для майбутнього. Трагедія Бабиного Яру вчить нас, що ненависть, нетерпимість та байдужість можуть призвести до найжахливіших наслідків. Завжди пам’ятайте, що людське життя — найвища цінність. Ми повинні поважати кожного, незалежно від його національності, віри чи поглядів.
Сьогодні, вшановуючи пам’ять жертв Бабиного Яру, ми говоримо: “Ніколи знову”. Ми пам’ятаємо їхній біль, щоб наше майбутнє було вільним від ненависті та насильства. Нехай ця історія буде нагадуванням про те, що тільки взаємоповага і людяність можуть врятувати світ.
26.09
ГКК до міжнародного дня правових знань.
Міжнародний день права знати (International Right to Know Day) був оголошений 28 вересня 2002 року в Софії, Болгарія. Це важливе свято, яке нагадує про права кожної людини на доступ до інформації.
Основні аспекти цього дня варто знати:
1. Рівність прав на доступ до інформації: Кожен громадянин має однакове право на доступ до інформації, що знаходиться в публічному секторі.
2. Конфіденційність як виняток: Єдине обмеження доступу до інформації — це конфіденційні дані, які не можна розголошувати через юридичні чи етичні норми.
3. Право на інформацію в державних установах: Це право застосовується до всіх державних органів, і повинно сприяти прозорості, підвищенню ефективності запитів та доступу до інформації. Під час запиту інформації важливо, щоб процес був швидким, зручним і безкоштовним.
4. Обов'язки державних службовців: Представники державних установ мають надавати якісне обслуговування всіх заявників. У разі відмови в наданні інформації, таке рішення повинно бути чітко обґрунтоване і відповідати законодавству.
Цікаво знати: Міжнародний день права знати є також важливим кроком у боротьбі за більшу прозорість урядів і підвищення рівня довіри до державних установ. Це свято наголошує на важливості прозорості та доступу до інформації, як основи для розвитку демократії та громадянського суспільства.
Цей день спонукає нас замислитись: чи достатньо ми знаємо про те, що відбувається у нашій країні? Чи можемо ми повністю скористатися своїм правом на доступ до інформації?
24.09
ТВГ "8 неочевидних фактів про булінг"
Факт 1
Чи це справді булінг?
Перевіряємо наявність 4-х ключових характеристик
Щоб назвати подію булінгом, мають збігтися чотири ключові характеристики, — звертає увагу знана дослідниця теми булінгу Настя Мельниченко. Якщо котроїсь із них бракує — булінгом подію називати не варто. Ось ці характеристики:
1. Повторюваність (регулярність, систематичність) — булінг здійснюють систематично, тобто випадкові бійки в коридорі чи сутичка в класі не можуть бути булінгом. Булінг як повторювана дія стається між одними й тими самими дійовими особами. Якщо агресор регулярно б’є або дражнить різних дітей, це не є булінгом.
2. Дисбаланс сил — і тут йдеться не лише про фізичну перевагу агресора над мішенню. Це може бути про різницю в комунікаційних навичках, інтелекті, стані психічного здоров’я, соціальних зв’язках, соціально-майновому стані. Деякі нерівності для нас є взагалі непомітними, наприклад відставання дитини в розвитку виконавчих функцій мозку.
3. Біль. Булінг — це про завдання болю. Фізичного чи психічного. Іноді ми очікуємо від булінгу конкретних дій, наприклад побиття, штовхання або різних прозивалок. Та часом болю може бути завдано непомітно, без яскравих видимих проявів, наприклад через поширення чуток чи соціальну ізоляцію.
4. Зловмисність дій і відсутність розкаяння. Кривдник хоче завдати болю, це є його (чи її) лихим наміром. Після булінгу агресор не відчуває розкаяння, а, навпаки, тішиться й радіє. Цей нюанс важливо розуміти, адже, скажімо, іноді болю може регулярно завдавати фізично розвинена дитина, але цей регулярний біль може бути реактивною агресією на невидимі для дорослих шпиняння інших дітей.
Більше потрібної інформації за посиланням:
Презентація за посиланням:
22.09
ГС «Партизанська боротьба крізь століття»
Пам'ятаймо: ми є спадкоємцями великих героїв. Наш обов'язок — бути гідними їхньої пам'яті, підтримувати наших захисників і робити все можливе, щоб Україна була вільною, незалежною та процвітаючою. .
Нехай цей день буде для вас нагадуванням, що в єдності — наша сила, і що вільний дух неможливо здолати!
19.09
ГКК "Хай буде мир в Україні!"
21 вересня, українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні. Останній встановлено відповідно до Указу Президента від 5 лютого 2002 року.
Історію нашої цивілізації цілком можна назвати історією воєн – лише в минулому столітті людству довелося пережити дві світові війни, а локальні збройні сутички в різних місцях планети виникають постійно.
На думку ООН, для припинення військових конфліктів у світі недостатньо урядових політичних угод – стійкий мир має базуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства. Саме цю ідею покладено в основу Міжнародного дня миру, який відзначається щороку 21 вересня і має на меті пропагувати мирні ініціативи та послаблювати військову напругу.
Мета Дня – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.
Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.
Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні вже другий рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо цінність миру.
Презентація:
17.09
ТВГ "Як ми розуміємо академічну доброчесність?"
Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів і правил, якими керуються учасники освітнього процесу (учні, вчителі, науковці) під час навчання, викладання та наукової діяльності для забезпечення довіри до результатів освіти та наукових досягнень. Вона базується на таких цінностях, як чесність, довіра, справедливість, повага та відповідальність. Порушенням академічної доброчесності є, зокрема, плагіат, фабрикація даних, списування та інші форми несумлінної роботи.
Основні принципи академічної доброчесності:
- Чесність– це правдивість, дотримання етичних норм та уникнення обману.
- Довіра
- – створення атмосфери, де кожен учасник освітнього процесу може довіряти іншим і своїм власним результатам.
- Справедливість
- – об'єктивне оцінювання та рівне ставлення до всіх учасників.
- Повага
- – повага до інтелектуальної власності, авторських прав та результатів праці інших.
- Відповідальність
- – усвідомлення відповідальності за власну роботу, дотримання правил та наслідки своїх дій.
Презентація:
Більше у відео за посиланнями:
https://www.youtube.com/watch?v=S0TrPtRUHzc
https://www.youtube.com/watch?v=vyfcskMxhac
15.09. ГС до дня пам’яті жертв фашизму
Сьогодні ми зібралися, щоб поговорити про одну з найжахливіших сторінок в історії людства — про фашизм та його жертв.
Сьогодні, у другу неділю вересня, світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв фашизму. Ця дата не випадкова. Саме у вересні 1939 року почалася Друга світова війна — війна, яка забрала десятки мільйонів життів і принесла незліченні страждання. Ця війна була наслідком політики фашизму.
Фашизм — це ідеологія і політичний рух, який з'явився у 20 столітті. Його основні риси:
· Диктатура. Фашисти не визнають демократію і встановлюють жорсткий, тоталітарний контроль над життям людей.
· Агресивний націоналізм. Вони вірять у перевагу своєї нації над іншими і прагнуть до розширення своїх територій.
· Культ лідера. Влада зосереджена в руках однієї людини — диктатора, який вважається непогрішним.
· Терор і насильство. Для досягнення своїх цілей фашисти використовували репресії, переслідування та масові вбивства.
Найбільш яскравими прикладами фашистських режимів були:
· Нацистська Німеччина на чолі з Адольфом Гітлером.
· Фашистська Італія під керівництвом Беніто Муссоліні.
Пам’ять про жертв фашизму — це наш обов'язок. Вона потрібна, щоб:
· Запобігти повторенню історії. Ми повинні знати, до яких жахливих наслідків може призвести ненависть, ксенофобія та нетерпимість.
· Шанувати героїв. Пам'ятати тих, хто боровся з фашизмом, хто рятував людей, ризикуючи власним життям.
· Цінувати мир. Мир — це найбільша цінність. Цей день нагадує нам, наскільки він крихкий і як важливо його оберігати.
Сьогодні, коли ми бачимо нові прояви агресії та спроби переписати історію, пам’ять про минуле стає ще важливішою. Вона вчить нас бути чуйними, толерантними та рішуче протистояти будь-якому злу.
12.09
ГКК до Дня фізичної культури та спорту
День фізичної культури і спорту України у 2025 році припадає на 13 вересня. Це свято традиційно відзначається в другу суботу вересня, що було встановлено Указом Президента України № 340/94 від 29 червня 1994 року. Свято присвячене всім, хто цінує здоров'я, спорт та активний спосіб життя, а також вшановує спортсменів, тренерів та ветеранів спорту.
- Щорічно в другу суботу вересня.
- Для спортсменів, тренерів, ветеранів спорту, а також для всіх прихильників здорового способу життя.
- Підкреслює важливість фізичної культури та спорту для здоров'я нації, загартовує характер і волю, а також сприяє розвитку спортивних талантів.
- Свято було офіційно засновано Указом Президента України в 1994 році.
Відео за посиланням:
10.09
ТВГ "Ми - майбутні олімпійці". Визначні олімпійці незалежної України.
Українські спортсмени неодноразово демонстрували світові свою майстерність та волю до перемоги на Олімпійських іграх. Рустам Шаріпов, Наталія Скакун, Віктор Рубан, Олексій Торохтій та інші стали справжніми героями для мільйонів вболівальників, принісши Україні золоті нагороди.
Лілія Підкопаєва
Лілія Подкопаєва у 1996 році на Олімпіаді в Атланті стала чемпіонкою в абсолютній першості й вільних вправах. На колоді вона здобула срібло і у підсумку стала єдиною гімнасткою зі званням абсолютної олімпійської чемпіонки, що не завоювала медаль в команді, оскільки збірна України посіла 5-те місце.
Юрій Чабан
Дворазовий олімпійський чемпіон 2012 та 2016 років. У Лондоні спортсмен здобув свою першу олімпійську золоту нагороду у веслуванні на каное на дистанції 200 метрів, показавши приголомшливий результат — 42,291 секунди. Він знову підтвердив свою майстерність, вигравши золото у Ріо-де-Жанейро з новим рекордним часом — 39,279 секунди. Ці перемоги стали символом його неймовірної витривалості, наполегливості та прагнення до досконалості.
Оксана Баюл
Вперше наша країна, як самостійна команда, була представлена на XVII Зимових Олімпійських іграх у Ліллегаммері 1994 року. Тоді Оксана Баюл в змаганні серед жінок у фігурному катанні принесла першу золоту медаль в новій історії України.
В'ячеслав Олійник
На Олімпіаді 1996 року в Атланті В’ячеслав Олійник здобув золоту медаль, яка стала першою золотою медаллю на літніх Олімпійських іграх в історії незалежної України. Через чотири роки на Олімпіалі в Сіднеї посів 14 місце.
Катерина Серебрянська
Серебрянская стала чемпіонкою Європи у командній першості, абсолютною чемпіонкою світу та Європи, олімпійською чемпіонкою, володаркою Кубка континенту. Має також вісім титулів чемпіонки світу, шість титулів чемпіонки Європи у фіналах окремих видів.
Більше за посиланням:
Презентація - ознайомлення з видатними українськими спортсменами:
https://vseosvita.ua/library/prezentacia-olimpijski-cempioni-ukraini-105932.html
Українська олімпійська збірна в часи незалежності:
https://naurok.com.ua/olimpiyska-zbirna-ukra-ni-v-chasi-nezalezhnosti-421400.html
Українські спортсмени-рекордсмени:
https://www.youtube.com/watch?v=9ZOY2n5yxIg
08.09
8 вересня - Міжнародний день грамотності
Що це за подія?
Якщо ми опиняємося в чужій країні, мови якої не знаємо, то доводиться мати справу з численними труднощами — не можемо зрозуміти дорожніх знаків, прочитати потрібні інструкції та навіть написи на упаковках з продуктами. Ми почуваємося розгубленими й безпорадними, але ця гіпотетична ситуація лише в невеликій мірі є прикладом того, що відчуває людина, яка не вміє читати. Грамотність зазвичай сприймається нами як щось належне, тому важко уявити, що чимало людей в сучасному світі живуть без базових навичок читання й письма. Щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми та сприяти її подоланню, за ініціативою ЮНЕСКО було засновано Міжнародний день грамотності (International Literacy Day), який відзначається щороку 8 вересня.
Якщо ми опиняємося в чужій країні, мови якої не знаємо, то доводиться мати справу з численними труднощами — не можемо зрозуміти дорожніх знаків, прочитати потрібні інструкції та навіть написи на упаковках з продуктами. Ми почуваємося розгубленими й безпорадними, але ця гіпотетична ситуація лише в невеликій мірі є прикладом того, що відчуває людина, яка не вміє читати. Грамотність зазвичай сприймається нами як щось належне, тому важко уявити, що чимало людей в сучасному світі живуть без базових навичок читання й письма. Щоб привернути увагу громадськості до цієї проблеми та сприяти її подоланню, за ініціативою ЮНЕСКО було засновано Міжнародний день грамотності (International Literacy Day), який відзначається щороку 8 вересня.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний день грамотності?
Перші відомі форми людської писемності датовані приблизно 3500 – 3000 роками до нашої ери, проте грамотність серед населення довгий час була обмеженим явищем, тісно пов’язаним із суспільним становищем — зазвичай люди, що вміли читати, належали до вищих соціальних прошарків. Вважається, що в давньому світі найбільше грамотних людей жили в Індії й Китаї, хоч перші книги, які з’явилися в цих країнах, а згодом на Близькому Сході та в Древньому Римі, були дуже рідкісними і дорогими.
Перші відомі форми людської писемності датовані приблизно 3500 – 3000 роками до нашої ери, проте грамотність серед населення довгий час була обмеженим явищем, тісно пов’язаним із суспільним становищем — зазвичай люди, що вміли читати, належали до вищих соціальних прошарків. Вважається, що в давньому світі найбільше грамотних людей жили в Індії й Китаї, хоч перші книги, які з’явилися в цих країнах, а згодом на Близькому Сході та в Древньому Римі, були дуже рідкісними і дорогими.
Штучне стримування грамотності
Втім, грамотність могли й штучно стримувати, використовуючи як спосіб сортування людей і запобігання повстанням та революціям. Прикладом є США, де в період Громадянської війни в багатьох штатах на законодавчому рівні було заборонено навчати чорношкірих рабів читанню та письму. В подальші роки вміння читати й писати визначало, чи має людина право голосу як громадянин, і це ефективно затримувало приєднання колишніх рабів до виборців.
З історичної точки зору, за останні 200 років рівень грамотності населення світу суттєво зріс — на початку XIX століття він складав всього 12%, а зараз кількість грамотних людей на планеті — 86%. Але при тому, що в більшості держав цей показник — від 95% і вище, в бідних країнах багато людей досі залишаються неписьменними.
Право кожного на освіту ще на початку свого існування проголосила ООН, сформулювавши Загальну декларацію прав людини. В той час передбачалося, що до 2000 року в світі буде досягнуто 100% грамотності, і для цього приймалося чимало міжнародних документів, наприклад, в 1960 році — Конвенцію боротьби з дискримінацією в області освіти, а в 1964-му — Декларацію про ліквідацію неписьменності.
Презентація за посиланням:
https://docs.google.com/presentation/d/1VdZLTmPxDgrJgK31hH5mv60YftS1XJywKqn-NWJISdM/edit?usp=sharing
05.09
ГКК до Міжнародного дня благодійності
Втім, грамотність могли й штучно стримувати, використовуючи як спосіб сортування людей і запобігання повстанням та революціям. Прикладом є США, де в період Громадянської війни в багатьох штатах на законодавчому рівні було заборонено навчати чорношкірих рабів читанню та письму. В подальші роки вміння читати й писати визначало, чи має людина право голосу як громадянин, і це ефективно затримувало приєднання колишніх рабів до виборців.
З історичної точки зору, за останні 200 років рівень грамотності населення світу суттєво зріс — на початку XIX століття він складав всього 12%, а зараз кількість грамотних людей на планеті — 86%. Але при тому, що в більшості держав цей показник — від 95% і вище, в бідних країнах багато людей досі залишаються неписьменними.
Право кожного на освіту ще на початку свого існування проголосила ООН, сформулювавши Загальну декларацію прав людини. В той час передбачалося, що до 2000 року в світі буде досягнуто 100% грамотності, і для цього приймалося чимало міжнародних документів, наприклад, в 1960 році — Конвенцію боротьби з дискримінацією в області освіти, а в 1964-му — Декларацію про ліквідацію неписьменності.
Презентація за посиланням:
https://docs.google.com/presentation/d/1VdZLTmPxDgrJgK31hH5mv60YftS1XJywKqn-NWJISdM/edit?usp=sharing
05.09
ГКК до Міжнародного дня благодійності
Що це за день?
Ми живемо в світі, де завжди були й будуть багатії та бідняки, здорові й недужі. Попри те, що для кожного його особисті проблеми та неприємності знаходяться на першому плані, люди мають унікальну внутрішню потребу — безкорисливо допомагати іншим, нічого не очікуючи у відповідь. Таку допомогу прийнято називати благодійністю, і більшість з нас іноді долучаються до неї. Однак є люди, з іменем яких поняття благодійності міцно пов’язане, і найвідомішою серед таких є мати Тереза. Вшановуючи пам’ять про цю видатну особистість, а також щоб спонукати до милосердних вчинків якомога більше людей, ООН заснувала Міжнародний день благодійності (International Day of Charity), який щороку відзначається 5 вересня.
Ми живемо в світі, де завжди були й будуть багатії та бідняки, здорові й недужі. Попри те, що для кожного його особисті проблеми та неприємності знаходяться на першому плані, люди мають унікальну внутрішню потребу — безкорисливо допомагати іншим, нічого не очікуючи у відповідь. Таку допомогу прийнято називати благодійністю, і більшість з нас іноді долучаються до неї. Однак є люди, з іменем яких поняття благодійності міцно пов’язане, і найвідомішою серед таких є мати Тереза. Вшановуючи пам’ять про цю видатну особистість, а також щоб спонукати до милосердних вчинків якомога більше людей, ООН заснувала Міжнародний день благодійності (International Day of Charity), який щороку відзначається 5 вересня.
Як виникла ідея відзначати Міжнародний день благодійності?
Жінка, яку пізніше світ знав як матір Терезу, від народження мала інше ім’я — Агнес Гондже Боянджіу. Вона з’явилася на світ 26 серпня 1910 року в місті Скоп’є (зараз це столиця Македонії, а на той час — частина Османської імперії). Батьки дівчинки були католиками, мати славилася своїм милосердям і часто запрошувала в дім бідняків, щоб розділити з ними сімейну трапезу.
Агнес вчилася в початковій школі при монастирі, мала гарний голос і співала в церковному хорі. Щороку разом з родичами вона їздила до містечка Летніце, щоб відвідати тамтешній храм. Саме під час однієї з таких поїздок, у віці 12 років, дівчинка відчула покликання служити Богу та допомагати нужденним.
Тож ледве Агнес виповнилося 18, вона поїхала до Ірландії, щоб приєднатися до «Сестер Лорето» — ордену католицьких місіонерок. За кілька місяців дівчина вивчила англійську мову і вирушила до Індії, щоб навчати там дітей. Місіонерка оселилася в Калькутті й почала працювати в школі імені Святої Марії, де вчилися дівчата з незаможних сімей. Щоб викладати історію й географію місцевим ученицям, молодій вчительці довелося швидко опанувати мови бенгалі та хінді.
1931 року Агнес вирішила стати черницею, прийнявши першу офіційну обітницю і обравши для себе нове ім’я — Тереза, на честь Святої Терези, покровительки місіонерів. У 1937-му жінка склала вже повну обітницю, після чого отримала право зватися матір’ю Терезою.
Вчительська робота приносило матері Терезі задоволення, вона любила своїх учнів і мала серед них авторитет, а згодом навіть стала директором школи. Але жінку дедалі більше вражала бідність місцевого населення, до того ж вона була свідком голоду та кривавих конфліктів між індуїстами й мусульманами.
Жінка, яку пізніше світ знав як матір Терезу, від народження мала інше ім’я — Агнес Гондже Боянджіу. Вона з’явилася на світ 26 серпня 1910 року в місті Скоп’є (зараз це столиця Македонії, а на той час — частина Османської імперії). Батьки дівчинки були католиками, мати славилася своїм милосердям і часто запрошувала в дім бідняків, щоб розділити з ними сімейну трапезу.
Агнес вчилася в початковій школі при монастирі, мала гарний голос і співала в церковному хорі. Щороку разом з родичами вона їздила до містечка Летніце, щоб відвідати тамтешній храм. Саме під час однієї з таких поїздок, у віці 12 років, дівчинка відчула покликання служити Богу та допомагати нужденним.
Тож ледве Агнес виповнилося 18, вона поїхала до Ірландії, щоб приєднатися до «Сестер Лорето» — ордену католицьких місіонерок. За кілька місяців дівчина вивчила англійську мову і вирушила до Індії, щоб навчати там дітей. Місіонерка оселилася в Калькутті й почала працювати в школі імені Святої Марії, де вчилися дівчата з незаможних сімей. Щоб викладати історію й географію місцевим ученицям, молодій вчительці довелося швидко опанувати мови бенгалі та хінді.
1931 року Агнес вирішила стати черницею, прийнявши першу офіційну обітницю і обравши для себе нове ім’я — Тереза, на честь Святої Терези, покровительки місіонерів. У 1937-му жінка склала вже повну обітницю, після чого отримала право зватися матір’ю Терезою.
Вчительська робота приносило матері Терезі задоволення, вона любила своїх учнів і мала серед них авторитет, а згодом навіть стала директором школи. Але жінку дедалі більше вражала бідність місцевого населення, до того ж вона була свідком голоду та кривавих конфліктів між індуїстами й мусульманами.
Орден «Місіонери милосердя»
Зрештою, в 1948 році мати Тереза вирішила, що залишить монастир і буде жити серед бідняків Калькутти. Вона змінила свій одяг на біле з блакитною каймою індійське сарі — на знак пошани до місцевих традицій, прийняла громадянство Індії та заснувала новий орден під назвою «Місіонери милосердя», основна мета якого полягала в турботі про найбідніших.
Передусім мати Тереза заснувала школу під відкритим небом та притулок для невиліковних хворих у напівзруйнованому будинку, який їй надала муніципальна влада. Спершу благодійниці допомагала лише невеличка група жінок — колишніх викладачок та учениць школи Святої Марії. Проте ряди помічників швидко поповнювалися, а пожертви почали надходити зі всієї країни.
Відповідно, зростали й масштаби діяльності матері Терези — з’явилися клініка для бідняків, будинок для самотніх літніх людей, лепрозорій, дім для безпритульних, хоспіс та кілька пересувних лікарень. Роботу матері Терези було помічено владою Індії та керівництвом Ватикану — в 1950 році її орден отримав канонічне визнання.
Попри те, що мати Тереза була вірною католичкою, вона не намагалася навертати до християнства представників інших вірувань — людям, які знаходилися в її притулках та хоспісах, надавалися релігійні обряди згідно з їхньою вірою. Однак жінка весь час була затятою противницею абортів, смертної кари та розлучень, і за ці досить непопулярні погляди часто зазнавала критики.
Зрештою, в 1948 році мати Тереза вирішила, що залишить монастир і буде жити серед бідняків Калькутти. Вона змінила свій одяг на біле з блакитною каймою індійське сарі — на знак пошани до місцевих традицій, прийняла громадянство Індії та заснувала новий орден під назвою «Місіонери милосердя», основна мета якого полягала в турботі про найбідніших.
Передусім мати Тереза заснувала школу під відкритим небом та притулок для невиліковних хворих у напівзруйнованому будинку, який їй надала муніципальна влада. Спершу благодійниці допомагала лише невеличка група жінок — колишніх викладачок та учениць школи Святої Марії. Проте ряди помічників швидко поповнювалися, а пожертви почали надходити зі всієї країни.
Відповідно, зростали й масштаби діяльності матері Терези — з’явилися клініка для бідняків, будинок для самотніх літніх людей, лепрозорій, дім для безпритульних, хоспіс та кілька пересувних лікарень. Роботу матері Терези було помічено владою Індії та керівництвом Ватикану — в 1950 році її орден отримав канонічне визнання.
Попри те, що мати Тереза була вірною католичкою, вона не намагалася навертати до християнства представників інших вірувань — людям, які знаходилися в її притулках та хоспісах, надавалися релігійні обряди згідно з їхньою вірою. Однак жінка весь час була затятою противницею абортів, смертної кари та розлучень, і за ці досить непопулярні погляди часто зазнавала критики.
Благодійні притулки
1968 року мати Тереза особисто заснувала благодійний притулок у Римі, а 1971-го — в Нью-Йорку. В тому ж році Ватикан нагородив жінку премією миру Папи Іоанна XXIII, а в 1979-му вона отримала Нобелівську премію миру. Уряд Індії теж високо оцінив діяльність матері Терези, відзначивши її в 1980 році найвищою нагородою країни.
В 1982 році матері Терезі вдалося евакуювати більше трьох десятків дітей із зони бойових дій у Бейруті, під час конфлікту між палестинцями та ізраїльтянами. В 1985-му вона виступила з промовою на 40-й річниці Генасамблеї ООН у Нью –Йорку, а також відкрила в місті притулок для людей, хворих на СНІД.
В останні 20 років життя мати Тереза мала проблеми зі здоров’ям, але навіть вони не могли завадити їй допомагати хворим та нужденним. Крім того, жінка активно подорожувала світом, відвідуючи відділення заснованого нею ордену. Померла мати Тереза 5 вересня 1997 року. На той час створена нею організація «Місіонери милосердя» налічувала 610 філій у 123-х країнах світу.
Ідея відзначати День благодійності належала громадським організаціям Угорщини, які хотіли популяризувати це явище і заохотити населення до благодійних вчинків. В 2011 році ініціативу схвалив уряд країни, а для святкування обрали день пам’яті матері Терези Калькуттської — 5 вересня. Угорщина одразу запропонувала встановити свято на міжнародному рівні, і в 2012 році Генасамблеєю ООН було прийнято відповідне рішення. Відтоді 5 вересня світ щороку відзначає Міжнародний день благодійності.
03.09
ТВГ до Всесвітнього дня гігієни. "Чисті руки - здорові діти".
Правила особистої гігієни включають регулярне миття рук, чистку зубів, догляд за волоссям та шкірою, а також підтримку чистоти одягу, взуття та житла для запобігання захворюванням та підтримки здоров'я. Важливим є також здоровий спосіб життя, правильне харчування, достатній сон та відмова від шкідливих звичок. Гігієна тіла та порожнини рота- Мийте руки з милом кілька разів на день, особливо перед їжею, після відвідування туалету, прогулянок та контакту з тваринами.
- Чистіть зуби вранці та ввечері протягом щонайменше 3 хвилин.
- Умивайтеся вранці та ввечері, мийте волосся в міру забруднення та обрізайте нігті.
- Використовуйте власний рушник, мочалку, зубну щітку та гребінець.
Гігієна одягу, взуття та помешкання - Чистота одягу: Тримайте одяг та взуття в чистоті.
- Домашнє взуття: Носіть вдома м'яке домашнє взуття.
- Змінне взуття: Використовуйте змінне взуття в школі та вдома, а для спортивних занять – спортивне взуття.
- Чистота помешкання: Підтримуйте порядок у класі та вдома.
Загальні правила для підтримки здоров'я - Харчуйтеся корисною їжею та добре мийте фрукти та овочі під проточною водою.
- Регулярно провітрюйте спальне приміщення і дотримуйтеся достатнього режиму сну.
- Уникайте шкідливих звичок, таких як тютюнопаління та вживання алкоголю.
- Займайтеся спортом та загартовуйте організм.
- Регулярно відвідуйте лікаря для профілактичних оглядів.
Правила особистої гігієни:
1. Умивайтеся вранці і ввечері, використовуйте засоби особистої гігієни.
2. Чистіть зуби не менше 3 хвилин. Ваша зубна щітка не повинна бути занадто м’якою.
3. Завжди мийте руки перед їжею, після прогулянки і туалету.
4. Майте завжди чисту носову хустку або одноразові серветки.
5. Для їжі користуйтеся тільки своїм посудом, не беріть брудних тарілок, ложок, чашок.
6. Для пиття води використовуйте одноразові стаканчики. Не залишайте використані стаканчики, викидайте їх у відро для сміття.
7. Слідкуйте за чистотою свого одягу, взуття.
8. Не ходіть в одному і тому ж взутті на вулиці, в школі і вдома. Вдома носіть м’яке домашнє взуття, для спортивних занять використовуйте спортивне взуття.
9. Допомагайте вчителю і черговим у підтриманні порядку в класі, допомагайте рідним у домашньому прибиранні.
10. Дотримуйтесь режиму дня!
Презентація за посиланням:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-pravila-osobisto-gigieni-257781.html
01.09
Свято знань. "Дзвони нам, дзвонику, блакиттю неосяжною!"
1968 року мати Тереза особисто заснувала благодійний притулок у Римі, а 1971-го — в Нью-Йорку. В тому ж році Ватикан нагородив жінку премією миру Папи Іоанна XXIII, а в 1979-му вона отримала Нобелівську премію миру. Уряд Індії теж високо оцінив діяльність матері Терези, відзначивши її в 1980 році найвищою нагородою країни.
В 1982 році матері Терезі вдалося евакуювати більше трьох десятків дітей із зони бойових дій у Бейруті, під час конфлікту між палестинцями та ізраїльтянами. В 1985-му вона виступила з промовою на 40-й річниці Генасамблеї ООН у Нью –Йорку, а також відкрила в місті притулок для людей, хворих на СНІД.
В останні 20 років життя мати Тереза мала проблеми зі здоров’ям, але навіть вони не могли завадити їй допомагати хворим та нужденним. Крім того, жінка активно подорожувала світом, відвідуючи відділення заснованого нею ордену. Померла мати Тереза 5 вересня 1997 року. На той час створена нею організація «Місіонери милосердя» налічувала 610 філій у 123-х країнах світу.
Ідея відзначати День благодійності належала громадським організаціям Угорщини, які хотіли популяризувати це явище і заохотити населення до благодійних вчинків. В 2011 році ініціативу схвалив уряд країни, а для святкування обрали день пам’яті матері Терези Калькуттської — 5 вересня. Угорщина одразу запропонувала встановити свято на міжнародному рівні, і в 2012 році Генасамблеєю ООН було прийнято відповідне рішення. Відтоді 5 вересня світ щороку відзначає Міжнародний день благодійності.
03.09
ТВГ до Всесвітнього дня гігієни. "Чисті руки - здорові діти".
- Мийте руки з милом кілька разів на день, особливо перед їжею, після відвідування туалету, прогулянок та контакту з тваринами.
- Чистіть зуби вранці та ввечері протягом щонайменше 3 хвилин.
- Умивайтеся вранці та ввечері, мийте волосся в міру забруднення та обрізайте нігті.
- Використовуйте власний рушник, мочалку, зубну щітку та гребінець.
- Чистота одягу: Тримайте одяг та взуття в чистоті.
- Домашнє взуття: Носіть вдома м'яке домашнє взуття.
- Змінне взуття: Використовуйте змінне взуття в школі та вдома, а для спортивних занять – спортивне взуття.
- Чистота помешкання: Підтримуйте порядок у класі та вдома.
- Харчуйтеся корисною їжею та добре мийте фрукти та овочі під проточною водою.
- Регулярно провітрюйте спальне приміщення і дотримуйтеся достатнього режиму сну.
- Уникайте шкідливих звичок, таких як тютюнопаління та вживання алкоголю.
- Займайтеся спортом та загартовуйте організм.
- Регулярно відвідуйте лікаря для профілактичних оглядів.
Правила особистої гігієни:
1. Умивайтеся вранці і ввечері, використовуйте засоби особистої гігієни.
2. Чистіть зуби не менше 3 хвилин. Ваша зубна щітка не повинна бути занадто м’якою.
3. Завжди мийте руки перед їжею, після прогулянки і туалету.
4. Майте завжди чисту носову хустку або одноразові серветки.
5. Для їжі користуйтеся тільки своїм посудом, не беріть брудних тарілок, ложок, чашок.
6. Для пиття води використовуйте одноразові стаканчики. Не залишайте використані стаканчики, викидайте їх у відро для сміття.
7. Слідкуйте за чистотою свого одягу, взуття.
8. Не ходіть в одному і тому ж взутті на вулиці, в школі і вдома. Вдома носіть м’яке домашнє взуття, для спортивних занять використовуйте спортивне взуття.
9. Допомагайте вчителю і черговим у підтриманні порядку в класі, допомагайте рідним у домашньому прибиранні.
10. Дотримуйтесь режиму дня!
Презентація за посиланням:
https://naurok.com.ua/prezentaciya-pravila-osobisto-gigieni-257781.html
01.09
Свято знань. "Дзвони нам, дзвонику, блакиттю неосяжною!"
Немає коментарів:
Дописати коментар